Заняття: Ознайомлення з природним довкіллям. Тема : " Природні явища".

Які наші діти молодці.Фотозвіти робіт . Група "Капітошка"💦

Тема :"Професії" Дитина в соціумі -КЗДО "Мрія".

Вірш про осінь за картинками ( Художня література)-КЗДО"Мрія"

Заняття:Дари осені

Вправи на розвиток обох півкуль головного мозку для дошкільнят.

Заняття з математики - геометричні фігури. Старша група. Долинський КЗДО...

Відео ідея гри для дошкільнят.

Заняття " Дитина в соціумі" -Небезпечні предмети в руках у дитини!!!

Відеопрезентація до дня рятівника 17 вересня. ПРОФЕСІЯ ПОЖЕЖНИК- ВЧИМО ПРОФЕСІЇ .

МАТЕМАТИКА! Заняття для діток! ONLINE вихователь!

Державні символи України (Захопливе навчання)

Консультація для батьків на тему: "Як виховати маленького патріота"

Консультація для батьків

Дошкільна дитинство - це той вік, коли активно розвивається мова,

засвоюються необхідні для життя поняття, що дозволяють дитині успішно увійти

в життя. Дошкільнятам, особливо старшого віку, притаманне почуття любові до

рідного міста, природи, своєї Батьківщини. А це і є початок патріотизму, який

народжується в пізнанні, а формується в процесі

цілеспрямованого виховання. Основне завдання батьків

- якомога раніше пробудити любов до рідної землі, з

перших кроків формувати у дітей риси характеру, які

допоможуть їй стати хорошою людиною і

громадянином. Всім відомо, що все починається з рідної домівки і матері, як

головної охоронниці сімейного вогнища. У дитини потрібно виховувати любов

до рідного дому. Дитина повинна розуміти, що мати свій будинок - велике благо.

Кожна людина, кожна жива істота прагне обзавестися будинком і влаштувати

його на свій смак, оберігти його, дорожити сімейним затишком і теплом.

Страшна біда - втратити свій будинок. Дітям потрібно розповісти про біженців

та горе людей, що позбулися рідного дому. Тим самим, намагатись викликати у

дитини співчуття, бажання бути уважним, доброзичливим до людей.

Головне, щоб дитина вже в дошкільному віці відчувала особисту

відповідальність за рідну землю. Через вивчення історії та традицій предків

виховується гордість і повагу до рідної землі. Важлива роль тут належить

казкам, які передаються від покоління до покоління і вчать добру, дружбі,

взаємодопомозі і працьовитості. Загадки та прислів'я і- це перлини народної

мудрості і сприймаються дитиною легко і природно. У них і гумор, і смуток, і

глибока любов до людини, до Батьківщини. Самобутній народний фольклор -

прекрасний матеріал, що формує любов до Батьківщини і патріотичний розвиток

дітей.

Дитина повинна мати поняття про державні та народні свята, активно брати в

них участь. Також варто познайомити її з культурою, звичаями і традиціями

інших народів, сформувати до них доброзичливе ставлення.

Любов до природи - основний прояв патріотизму. Велике значення мають

прогулянки в ліс, в поле. Вони дають можливість познайомити дітей з деякими

правилами дбайливого ставлення до природи. Найяскравіші враження про рідну

природу, про історію рідного краю, отримані в дитинстві, нерідко залишаються в

пам*яті людини на все життя і формують у дитини такі риси характеру, які

допоможуть йому стати патріотом і громадянином своєї країни.

Важливою умовою морально-патріотичного виховання

дітей є тісний взаємозв*язок з батьками. У хлопчиків з

дитинства необхідно формувати уявлення про

необхідність завжди ставати на сторону слабких, не

давати їх кривдити, надавати допомогу. Хлопчик

повинен розуміти, що він чоловік, що справжні

чоловіки беруть на себе найважчу роботу, і для цього

вони повинні з дитинства готуватися до цього,

загартовуватися, займатися спортом. Батьки повинні

формувати у своїх дітей позитивний досвід "вирішення конфліктів; (вміти

домовитися, поступитися, прийти до згоди без). У дівчаток потрібно формувати

уявлення про те, що значить зберігати мирні, доброзичливі відносини між

близькими, втішати і піклуватися про них.  Як же пробудити, в дитині почуття

патріотизму? Саме «пробудити», тому що воно є в кожній душі, і треба його

посилити точним, чистим тоном. Не можна змусити любити Батьківщину.

Любов треба виховувати. І відразу напрошується питання як?

Рекомендації для батьків:

 Виховання маленького патріота починається з найближчого для нього -

рідного дому, вулиці, де він живе, дитячого садка.

 Звертайте увагу дитини на красу рідного міста.

 Під час прогулянки розкажіть, що знаходиться на вашій вулиці, поговоріть

про значення кожного об*єкта.

 Дайте уявлення про роботу громадських установ: пошти, магазину,

бібліотеки і т. д. Поспостерігайте за роботою співробітників цих установ,

відзначте цінність їх праці.

 Разом з дитиною беріть участь у праці з благоустрою та озеленення свого

двору.

 Розширюйте свій кругозір.

 Учіть дитину правильно оцінювати свої вчинки і вчинки інших людей.

 Читайте йому книги про батьківщину, її героїв, про традиції, культуру

свого народу.

 Заохочуйте дитину за прагнення підтримувати порядок, зразкову

поведінку в громадських місцях.

 Якщо ви хочете виростити дитину гідною людиною і громадянином, не

кажіть нічого поганого про країну, в якій живете.

 Розповідайте своїй дитині про випробування, що випали на долю ваших

предків, з яких вони вийшли з честю.

 Знайомте свою дитину з пам*ятними та історичними місцями своєї

Батьківщини.

 Навіть якщо вам не хочеться у вихідний день відправлятися з дитиною в

музей або на виставку, пам*ятайте, що чим раніше і частіше ви будете це

робити, поки ваша дитина ще маленький, тим більша ймовірність того, що

вона буде відвідувати культурні заклади в підлітковому віці і юності.

 Пам*ятайте, що чим більше ви висловлюєте невдоволення кожним

прожитим днем, тим більше песимізму, невдоволення життям буде

висловлювати ваша дитина.

 Коли ви спілкуєтеся зі своєю дитиною, обговорюйте

не тільки проблеми, але і відзначайте позитивні

моменти.

 Підтримуйте у дитини прагнення показати себе з

позитивної сторони, ніколи не кажіть йому такі слова і вирази: «Не

висовуйся!», «Сиди тихо!», «Це не твоя справа!».

 Дивіться з нею передачі, кінофільми, які розповідають про людей, які

прославили нашу країну, в якій ви живете, позитивно оцінюйте їх внесок в

життя суспільства.

 Якщо плекати в своїй дитині байдужість, вона обернеться проти вас самих.

 Як можна раніше відкрийте в своїй дитину вміння виявляти позитивні

емоції, вони стануть вашою надією і опорою в старості!

Весела руханка для дітей

Геометричні фігури для дітей (Веселі м'ячики)

Сухомлинський "Чому мама хвалить? (Старша група)

Вітаміни для дитини - заняття з ліплення для старшої групи

Дослід для дітей "Шипуче малювання" / Нетрадиційне малювання

Кімнатні рослини та догляд за ними

Опрацювання статті «Прояв агресії у дитини : що робити?»

 

Чому б'ються маленькі діти?

Агресивна поведінка характерна для маленьких дітей на певному етапі розвитку. Батькам необхідно зрозуміти причини, що призводять до агресії у ставленні до однолітків і дорослих:

• Дитина висловлює негативні емоції. Маленьким дітям важко висловити емоції словами. Неможливість упоратися з емоціями, які переповнюють, і взяти їх під контроль призводить до агресивної поведінки, яка проявляється в істериках і бійках.
• Допитливість. Дитина дізнається багато нового, постійно вчиться, виявляє допитливість до всього навколишнього. Вона бажає експериментувати, порушуючи правила. Починаючи бійку, вона просто хоче подивитися, до чого це призведе та що в цьому поганого.
• Дитина вважає, що це весело. Крім того, вона намагається привернути увагу батьків своєю поведінкою.
• Наслідування. Діти вчаться, наслідуючи тих, хто їх оточує. Можливо, ваша дитина побачила, що її брат поводиться подібним чином, і вчинила так само.

Як відучити дитину битися

Агресивна поведінка в дошкільника не завжди означає, що він бажає комусь зла. Але не варто заплющувати очі на подібні ситуації. Пропонуємо кілька способів відучити дитину битися:

• З'ясуйте причини агресивної поведінки й потреби дитини. Причинами агресії можуть бути вікові особливості розвитку, пригнічена злість, тривога, прагнення контролювати ситуацію або захистити себе та свої речі. Коли в дітей прорізаються зуби й розвивається моторика, вони реагують на різні ситуації за допомогою зубів і кулаків. Дитина часто б'ється й кусається у віці від 1,5 до 2,5 років, оскільки вона ще не знає, як правильно висловлювати свої почуття. Вона припиняє кусатися, як тільки в неї розвиваються навички мовлення. Батькам необхідно навчити малюка правильної поведінки. Якщо залишити все, як є, агресія стане його постійним супутником.
• Звертайте увагу на те, що провокує в дитини агресивну поведінку. Це допоможе вам зрозуміти її причину. Наприклад, Сашко вважає, що іграшки Дмитрика кращі, ніж його власні. Він забирає в нього іграшки й не віддає їх назад. Тому Дмитрик лізе в бійку, щоб забрати їх. Батьки повинні втрутитися в ситуацію й пояснити Сашкові, що його іграшки нічим не гірші, ніж у Дмитрика, а Дмитрикові пояснити необхідність ділитися. Це допоможе уникнути подібних ситуацій у майбутньому.
• Негайно втручайтеся в ситуацію. Якщо дитина б'ється або кусається – зупиніть її. Не кричіть, говоріть спокійним тоном. Подивіться їй в очі та скажіть, що битися не можна, тому що це боляче. Це дасть їй зрозуміти, що ваші слова мають значення. Заберіть малюка в тихе місце, де він зможе заспокоїтися.
• Відвокайте увагу дитини. Приберіть з поля зору те, що спровокувало агресивну поведінку, відволікаючи улюбленою іграшкою, книжкою чи іншою цікавою для малюка річчю.
• Проявіть співчуття. Діти не б'ються без причини. Тому батькам необхідно розуміти й цінувати почуття дитини. Можливо, вона не буде готова відразу ж вислухати вас, тому почекайте, поки вона заспокоїться. Поговоріть з малюком і поясніть йому його почуття. Переконайтеся, що він зрозумів причини своєї поведінки. Зовсім маленьку дитину, яка ще не здатна зрозуміти ваші пояснення, краще просто обійняти й пожаліти.
• Говоріть і пояснюйте. Діти краще розуміють, якщо їм наводити приклади різних ситуацій: «Що буде з іграшкою, якщо ти вдариш її об підлогу?», «Тобі б сподобалося, якби тебе вдарили?»
• Спостерігайте за малюком. Якщо він постійно лізе в бійку, спостерігайте за ним і зупиняйте в критичні моменти. Це може бути складно спочатку, але допоможе запобігти агресивній поведінці в майбутньому.
• Заохочуйте позитивну поведінку. Наприклад, починаючи з трьох років, уже можна придумати символічну винагороду за хороші вчинки, допомогу мамі й татові. Не скупіться на похвалу й підтримку.
• Не заплутуйте малюка своєю поведінкою. Коли ви самі б'єте його за погані вчинки й при цьому вимагаєте, щоб він не бився, ви тільки збиваєте дитину з пантелику. Тому ніколи не бийте малюка, щоб закликати його до порядку.
• Будьте послідовні, встановлюючи правила. Коли дитина б'ється, зупиніть її, скажіть, щоб вона так не робила. Зупиняти малюка потрібно завжди, навіть якщо в нього виник конфлікт з кимось із однолітків.
• Підкажіть дитині альтернативні способи вираження своїх почуттів. Іноді діти б'ються, бо не знають іншого виходу з ситуації, що склалася. Тому вам необхідно навчити малюка альтернативних способів виражати емоції. Наприклад, словесно. Прищеплюйте йому звичку виражати емоції за допомогою слів. Це допоможе говорити про своє незадоволення замість того, щоб лізти в бійку. Навчіть дитину таких слів і фраз, як «ні», «не роби цього» та інших. Також навчіть її уникати ситуацій, які їй не до душі, і вчасно звертатися по допомогу до дорослих, коли вона не може самостійно впоратися з важкою ситуацією.
• Обмежте час, проведений перед екраном. Якщо дитина бачить багато жорстоких сцен по телевізору, агресії не уникнути. Тому обмежте час, проведений перед екраном. Замість цього краще пограти в рухливі або розвивальні ігри.
• Навчіть малюка проявляти ніжність в іграх. Коли малюк під час ігор проявляє деструктивну поведінку (штовхає інших дітей, кидає або ламає іграшки) – це ознака агресії або підвищеної тривожності. Навчіть дитину проявляти ніжність в іграх: погладити собаку, обійняти плюшевого ведмедика, маму чи сестру.

Постарайтеся подивитися на світ очима дитини. Співчувайте, прийміть її поведінку й поводьтеся відповідно. Іноді складно прийняти та зрозуміти позицію дитини, яка б'є інших дітей. Вам швидше захочеться стримати її або накричати. Але є багато інших способів упоратися з агресивною поведінкою.

Як упоратися з дитячою агресією

Пам'ятайте про те, що грубе поводження з дитиною дає лише тимчасовий ефект, у той час як проблеми з поведінкою можуть тривати дуже довго. Коли вона проявляє агресію, це говорить про те, що дитина потребує вашої допомоги. Але як же допомогти малюкові? Пропонуємо кілька способів:

• З'ясуйте, що саме призводить до агресивної поведінки. Це може бути голод, втома або безсилля. Задовольніть усі потреби малюка. Іноді дитина просто не розуміє своїх потреб, і ви повинні допомогти їй у цьому.
• Допоможіть дитині знайти вихід із ситуації. Батьки зазвичай хвилюються й насторожуються, бачачи таку поведінку, але замість цього постарайтеся допомогти їй виправити ситуацію. Проявіть любов і доброту, допомагаючи малюку вивчати навколишній світ і свої емоції.
• Не поспішайте втручатися. Найчастіше дитина своєю агресивною поведінкою просто хоче привернути вашу увагу. Тому не поспішайте відразу ж реагувати. Спочатку заспокойте того, кого вдарив ваш син або донька. Покажіть приклад співчуття, дайте їй зрозуміти, що така поведінка не приверне увагу.
• Надайте вибір. Іноді батьки просто вказують малюкові на те, що йому потрібно робити, не даючи реального вибору. Надайте йому вибір, і це попередить агресію.

Коли ваша дитина – жертва

Якщо вашого малюка ображає одноліток, а його батьки закривають на це очі, вам навряд чи вдасться закликати їх розібратися в ситуації. Але все ж поговоріть з батьками кривдника й поясніть, що їм необхідно втрутитися:

• Перш за все, заспокойте свою дитину та скажіть кривдникові: «Ми вдома так не чинимо». Розкажіть мамі кривдника про ситуацію й попросіть її про допомогу. Мами завжди уважні до поведінки своїх дітей і знають, як з ними впоратися.
• Після того, як діти заспокоїлися, вони повинні деякий час пограти окремо. Якщо вони захочуть грати разом і будуть отримувати задоволення від гри, не заважайте їм. У випадку, коли діти все ще знаходяться в поганому настрої, їм краще й далі грати окремо.
• Якщо вашого малюка постійно ображають у дитячому садку, зверніться по допомогу до вихователя. Якщо це не допоможе, переведіть дитину в іншу групу.

Дитина замішана в булінгу

Дитина знущається з однолітків? Вам необхідно негайно втрутитися, поки це не привело до серйозних наслідків. Будьте особливо уважні до таких ознак агресивної поведінки, які можуть свідчити про її причетність до булінгу:

• Вона дуже швидко стає роздратована.
• Вона вплутується в бійки зі своїми братами або сестрами.
• У моменти фрустрації дитина лізе в бійку.
• Вона віддає перевагу товариству дітей, які теж схильні до агресивної поведінки.
• Дитина не розуміє, що її дії завдають шкоди тим, хто її оточує.

Якщо ви помітили один або кілька перерахованих вище симптомів у вашої дитини, негайно вживайте заходів. Поговоріть з малюком про його поведінку. Навчіть простих способів заспокоюватися (наприклад, порахувати до десяти або зробити декілька глибоких подихів). Це навчить дитину контролювати свої негативні емоції. Якщо жоден із зазначених методів не працює, зверніться по допомогу до психолога.

Діти б'ються, кусаються, впадають в істерику й демонструють агресивну поведінку. Але це зовсім не означає, що ваш малюк поганий або ви – погані батьки. Агресивна поведінка в більшості випадків – всього лише вікова особливість. Запасіться терпінням, і зміни на краще обов'язково настануть.

Поради батькам «Заохочення самостійності у малюків»

Виховання самостійності

Чи можна виховати в дитині самостійність і як це зробити? Які помилки допускають батьки і як їх уникнути? У цих складних питаннях допоможе розібратися психолог. 

Що таке самостійність? 
Зазвичай батьки починають замислюватися про самостійність своєї дитини, коли той починає ходити до школи. Проте починати виховувати це якість потрібно набагато раніше - і чим раніше, тим більших успіхів можна досягти. 

Перш ніж говорити про те, як же виховувати в дітях самостійність і коли необхідно це робити, потрібно визначитися з тим, що це таке. Відповідь на питання, що ж таке самостійність, буде різним, залежно від віку дитини. 

Зазвичай самостійність розуміють приблизно так: «це вміння людини особисто, без сторонньої допомоги управляти і розпоряджатися своїм життям», «це вміння самому приймати рішення і нести відповідальність за їх наслідки »; тощо. Але всі ці визначення практично не застосовні до маленьких дітей - 2-3-х років або дошкільнятам, хоча і в них ми можемо спостерігати деякі навички самостійності. Якщо говорити про маленьких дітей, то до них більш прийнятно використовувати наступне визначення самостійності: «це здатність себе зайняти, здатність чимось займатися самому якийсь час, без допомоги дорослих». 

Фахівці визначають самостійність таким чином: 

? вміння діяти за власною ініціативою, помічати необхідність своєї участі в тих чи інших обставин; 
? вміння виконувати звичні справи без звернення за допомогою і контролю дорослого; 
? вміння усвідомлено діяти в ситуації заданих вимог та умов діяльності; 
? вміння усвідомлено діяти в нових умовах (поставити мету, врахувати умови, здійснювати елементарне планування, отримати результат); 
? вміння здійснювати елементарний самоконтроль і самооцінку результатів діяльності; 
? вміння переносити відомі способи дій в нові умови. 

Самостійність розвивається поступово, і починається цей процес досить рано. Давайте відзначимо найбільш важливі етапи та вікові періоди для становлення цього найважливішого людської якості. 

Етапи становлення 
Перш за все, це ранній вік. Вже в 1-2 роки у дитини починають з'являтися перші ознаки самостійних дій. Особливо яскраво прагнення до самостійності проявляється в 3 роки. Існує навіть таке поняття, як криза 3-х років, коли дитина раз у раз заявляє: «Я сам!». У цьому віці він все хоче робити сам, без допомоги дорослого. Але на цьому етапі самостійність є лише епізодичною характеристикою дитячої поведінки. 

До кінця цього періоду самостійність стає відносно стійкою особливістю особистості дитини. 

Підлітковий вік - коли дитина відділяється від батьків, прагне до незалежності, самостійності, «хоче, щоб дорослі не лізли в його життя». 
Як бачимо, передумови розвитку самостійності складаються в ранньому віці, однак лише починаючи з дошкільного віку, вона набуває системність і може розглядатися як особливе особистісне якість, а не просто як епізодична характеристика дитячої поведінки. 

До кінця підліткового віку при правильному розвитку самостійність формується остаточно: дитина не просто вміє щось робити без сторонньої допомоги, але і брати відповідальність за свої вчинки, планувати свої дії, а також себе контролювати і давати оцінку результатам своїх дій. Підліток починає усвідомлювати, що самостійність не означає повної свободи дій: вона завжди утримується в рамках прийнятих у суспільстві норм і законів, і що самостійність - це не будь-яка дія без сторонньої допомоги, але дія свідоме і соціально прийнятне. 

Наші рекомендації 
Якщо говорити про виховання самостійності, то, виходячи з різних вікових етапів, можна дати наступні рекомендації батькам. 

Ранній вік 
1. Необхідно пам'ятати, що не потрібно виконувати за дитину те, що він може зробити сам. Якщо дитина вже навчився, наприклад, є чи одягатися без допомоги дорослого, то дайте йому можливість робити це самостійно! Звичайно, Ви можете одягнути дитину швидше, ніж він зробить це сам, чи нагодувати його, не забруднивши одяг і все навколо, але тоді Ви будете заважати зростанню самостійності дитини. 

2. Слід допомагати дитині тільки в тому випадку, якщо він сам просить дорослого про допомогу. Не потрібно втручатися в діяльність дитини тоді, коли він чимось зайнятий, якщо він не просить Вас про це. Звичайно, дорослі часто краще розуміють, як виконати ту чи іншу дію, але важливо дати можливість дитині знайти рішення самостійно! Нехай він вчиться осягати якісь речі сам і робити маленькі відкриття. Але батькам при цьому слід бути розумними! Якщо дитина робить щось, що представляє небезпеку для нього, то слід, звичайно ж, захистити його від цього, навіть якщо він не просить про це.

3. Потрібно всіляко заохочувати прагнення до самостійності. У цьому віці дитина дуже часто повторює: «Я сам!». Важливо не перешкоджати йому в цьому прагненні (звичайно, в межах розумного), всіляко стимулювати його спроби самостійних дій. Дуже часто батьки на невмілі спроби свого чада щось зробити самостійно реагують так: «Не заважай!», «Відійди», «Ти ще маленька, не впораєшся, я сам (а) все зроблю» і т.д. Намагайтеся давати дитині можливість спробувати свої сили. Хоче він помити підлогу, - дайте йому відерце і ганчірку. Вам буде потрібно потім усього кілька хвилин, щоб непомітно прибрати за ним калюжі, що утворилися в результаті його праці, але зате в дитини будуть формуватися навички не тільки самостійності, але й працьовитості. Хоче він попрати свій носовичок? Дозвольте йому зробити це. Нічого страшного, якщо потім Вам доведеться перепрати його, адже в даний момент не так важливий кінцевий результат. Підтримуйте дитину і схвалюйте його дії - адже він так має потребу в цьому. Головне не робити предметом глузувань його невмілі спроби. Адже від малюка деколи потрібно дуже багато зусиль для того, щоб зробити те, що дорослій здається простим і нескладним. Якщо у дитини щось не виходить, можна делікатно пояснити йому помилку і обов'язково підбадьорити, допомогти йому повірити в те, що у нього обов'язково все вийде. 

Дошкільний вік 
1. У цьому віці непогано давати дитині можливість самостійно вибирати те, що він сьогодні надіне. Але при цьому варто не забувати, що дитині потрібно допомогти з вибором. Йому потрібно пояснити, наприклад, що зараз осінь, дощі, прохолодно на вулиці, тому літній одяг треба відкласти до весни, а от з осінніх речей він може вибрати, що йому більше до душі. Можна також починати разом з дитиною робити покупки в магазині і враховувати його вибір. 

2. Але, мабуть, головне завдання дорослого - привчити дитину до думки, що для нього, як і для всіх в сім'ї, існують певні правила і норми поведінки, і він повинен їм відповідати. Для цього важливо закріпити за дитиною постійне доручення, відповідне її віку. Звичайно, можливості дитини в дошкільному віці ще дуже невеликі, але все-таки вони є. Навіть найменша дитина 2-3-х років, а тим більше дошкільник, в стані прибрати, наприклад, свій куточок з іграшками. Також обов'язком дошкільника в сім'ї може стати поливання кімнатних рослин, допомогу у накритті обіднього столу (розкласти серветки, столові прилади, поставити хліб і т.п.), допомога у догляді за домашнім вихованцем і ін 

3 . Не слід захищати дитину від проблем: дозволяйте йому зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або своєї бездіяльності). 

4. Виховання самостійності передбачає також формування в дитини вміння знайти самому собі заняття і якийсь час займатися чим-то, не залучаючи до цього дорослих. 

5. Основною помилкою дорослих у вихованні дитячої самостійності є, частіше всього, гіперопіка дитини і повне усунення від підтримки його дій. 

Робота влітку.Дорохін Олександр Малюнок на асфальті до Дня Незаленості .Слава Україні!

 

Навчання продовжувалося . Закінчила 3 курси "Цифрові інструменти Google для освіти".(Базовий,середній та поглиблений рівень.)

Влітку проходили навчання. Дуже цікаво дізнаватися щось нове!

Дорогі дітки, сьогодні вітаю вас зі святом — Днем знань. І нехай ви ще не ходите в школу, але знань у вас вже багато. Ви щодня робите відкриття, дізнаєтеся щось нове, вивчаєте природу і навколишній світ. Нехай всі накопичені знання допоможуть вам надалі, нехай кожен з вас знайде в житті своє захоплення, нехай навчання для вас буде веселим і цікавим процесом. Бажаю вам посидючості, прагнення, гарного настрою і міцного здоров'я.