Поради батькам "Ігри з водою та піском"

Ми підготували для вас невелику добірку активностей з піском і водою, які допоможуть провести час весело і з користю.

Рекомендації для батьків:
встановіть довірливі стосунки з дитиною;
включіть себе в гру ("гра з самим собою", прояв емоцій, привернення уваги до піску яскравими іграшками, потішками, які зроблять гру яскравішою і веселішою тощо).
не пригнічуйте ініціативу дитини.

Ігри з водою:

Гра "Кораблики".
Потрібна широка ємкість з водою. Ви можете разом з дитиною зробити кораблик зі шкаралупи від горіхів, шматочків пінопласту, травинки, з паперу, можна взяти пір’я. Дитині пропонується запустити свій кораблик і дути на нього, щоб він плив як по морю, заодно попрацюєте над диханням. Можна в процесі гри дути і робити вир руками.
Можна зробити річку з фольги: з фольги робимо доріжку з бортиками, підключаємо шланг з водою і пускаємо човники.

Гра «Плаває або тоне».
Візьміть таз з водою і предмети різної "плавучості" (пір 'я, ґудзики, шматочки тканини, камінці тощо). Опускайте їх у воду один за одним і спостерігайте, як вони будуть поводитися у воді - що залишиться на поверхні, а що піде на дно. Поясніть дитині чому одні предмети тонуть, а інші залишаються на поверхні.

Гра «Кульки у воді».
Одну ємність наповніть водою і покладіть у неї тенісні кульки. За допомогою ситечка виловлюйте кульки і складайте їх у суху ємність.

Гра з губкою.
Для цієї гри знадобляться дві ємкості і поролонова губка. Покажіть дитині, як за допомогою губки можна переносити воду з однієї ємності в іншу. Запропонуйте дитині зробити це самостійно. Інший варіант: використовуйте замість губки дерев 'яну ложку.

Гра «Дощик».
Візьміть кілька іграшок, наберіть води в маленьку лійку і запропонуйте дитині полити іграшки, уявити, що пішов дощик. Після того як дощик закінчиться, дайте дитині маленький рушник і запропонуйте витерти іграшки.

Робимо в контейнері «міні підводний світ».
Пластиковий контейнер (або великий таз) наповніть водою, підфарбуйте його харчовим барвником у блакитний колір, запустіть туди пластикові або гумові іграшки, рослини, камінчики. Можна пускати кораблики, підкорювати океани і придумувати різні сюжетні ігри;

Гра з кольоровим льодом.
Зробіть кольоровий лід, покладіть його в контейнер з водою. Можна спостерігати, як він тане або виловлювати його ситечком;

Гра «Чарівні розмальовки».
Для цієї гри знадобляться – серветка паперова або рушник, фломастери та ємкість з водою. Паперову серветку складаємо у форму листівки. Всередині листівки малюємо малюнок. Закриваємо листівку і занурюємо в воду.

Малюємо за допомогою пульверизатора:
Пульверизатори наповніть фарбою (розведений водою харчовий барвник або гуаш), прикріпите кілька листів ватману і дайте волю дитячій фантазії.

Ігри з піском:

«Граємо разом».
Навчіть дитину торкатися пісок руками; копатися в піску совком, лопаткою;
вставляти в пісок палички, гілочки, листики, камінці; топтати і розкидати пісок, ліпити паски з мокрого піску, використовуючи різні формочки;

Гра "Я печу, печу".
Дитина разом з батьками "випікає" з піску різноманітні вироби (булочки, пиріжки, тортики). Для цього використовуєте різноманітні формочки, насипаючи в них пісок, утрамбовуючи їх рукою або совочком. Пиріжки можна "випікати" і руками, перекладаючи мокрий пісок з однієї долоньки в іншу (якщо дія недоступна дитині, то виконуєте її при спільно). Потім дитина "пригощає" пиріжками маму, тата, ляльок).

Гра "Парканчики".
Дитина руками (за показом або при спільних діях) ліпить парканчики по колу. За таким парканом можна заховати тварин, ляльок, машинки, тощо.

Гра "Чарівні відбитки на піску".
Дорослі і дитина залишають відбитки своїх рук і ніг на мокрому піску, а потім домальовують їх або доповнюють камінчиками, щоб вийшли веселі мордочки, рибки, пташки, морських тварин, тощо) малювати паличкою, пальцем різні фігури, букви, цифри; насипати купки; будувати печери;

Гра "Хованки для мишки".
Дитина разом з дорослим копає невеликі ямки - норки руками або совочком. Потім, як приклад, мама бере іграшкову мишку в руки, імітуючи її писк. Потім її "мишка " пробирається в кожну норку і хвалить дитину за те, що вона зробила для неї чудові будиночки. Будиночки можна робити і для інших іграшок - зайчиків, лисенят, ведмежат тощо) залишати сліди на мокрому піску;

Гра "Топчемо доріжки".
Мама разом з дитиною крокують по піску, залишаючи сліди, при цьому можна використовувати слова такої потішки: "Великі ноги йшли дорогою: То-о-п, то-о-п, то-о-п. Маленькі ніжки бігли по доріжці: Топ-топ-топ! Топ! Топ-топ-топ! Топ! " Дорослий і дитина можуть змінювати цю гру, зображуючи того, хто може залишати великі і маленькі сліди. Великі сліди залишає клишоногий ведмідь. Маленькі сліди залишить після себе маленька білочка) заривати предмети;

Гра "Вгадай на дотик"
Попросіть дитину закрити очі, а ви в цей час ховаєте в пісок іграшку. Завдання дитини знайти в піску іграшку і відгадати на дотик, що це. Якщо дитина не називає іграшку. Вимовляйте самі: "Ура, ти знайшов ведмедика (зайчика)" закопувати руку; будувати місто тощо.

Гра «Малювання піском».
Малювання піском (пісочна анімація) останнім часом стало надзвичайно популярним. Таке заняття знімає стрес, дозволяє розслабиться як дорослій так і дитині, сприяє формуванню позитивних емоцій. Малювання відбувається безпосередньо пальцями по піску, що сприяє розвитку сенсорних відчуттів, розслабляє і гармонізує, а так само сприяє розвитку двох півкуль (оскільки малювання відбувається двома руками).

Гра « Піщаний конус».
Візьміть руки дитини в свою руку. Вільною рукою випускайте пісок з горсті, щоб він падав у долоньки дитини. Поступово в місці падіння піску утворюється конус, що росте у висоту і займає все більшу площу в підставі. Якщо довго сипати пісок на поверхню конуса то в одному, то в іншому місці, виникають "спливи", рухи піску, схожі на течію води. Дитину приваблює рух піску. Розповідайте дитині під час проведення дії - "Пісочок сиплеться, пісочок розсипається".

Шановні батьки, організовуючи гру, пам’ятайте!
Спроби відразу встановити контакт або нав’язати певні види діяльності без урахування доступного вашій дитині рівня комунікації (спілкування) можуть створити атмосферу нерозуміння. Тому спочатку не повинно бути ніяких мовленнєвих інструкцій, дитині надається повна свобода. Далі активне включення дорослого в діяльність, що дає дитині зрозуміти переваги спільної роботи з дорослим.

Поради батькам «Не заважайте дитині міркувати»

 Пізнавальний досвід дитини набуває якісно нової структури. Він стає чимдалі краще впорядкованим, системним, організованим. Проявом цього виступає прагнення дитини до осмислення сприйманого, тобто до його пояснення і навіть тоді, коли в неї недостатньо для цього знань. Розуміння причинності, доступне дитині, неухильно зростає протягом дошкільного віку. Істотний перелом настає приблизно в 5 років. Розвиток розуміння причинності йде у кількох напрямах:

- від усвідомлення зовнішніх причин до виділення прихованих, внутрішніх;

- недиференційоване, глобальне розуміння причин стає більш диференційованим і точним;

- відображається не одинична причина явища, а узагальнена закономірність (причини, фактори, умови).

У пошуку відповіді дитина незвичайним чином об'єднує об'єкти, ознаки і властивості, використовує аналогії, намагаючись пояснити невідоме за допомогою відомого. На допомогу приходять міркування дошкільника, що виконують важливі функції: допомагають йому зрозуміти надмірний обсяг інформації при обмежених знаннях, об'єднати різноманітні і незрозумілі явища в єдине ціле, знайти пояснення оточуючому світові.Міркування грунтуються на чуттєвому досвіді, на знайомих літературних творах. Їм властива конкретна образність. Особливістю таких пояснень є анімізм (одухотворення неживих предметів). Так, Ж. Піаже ставив перед дітьми питання «Звідки приходить вітер? Як він починається?» Діти 4-5 років вважають вітер результатом людського дихання. У Верна запитували «Чому корабель не тоне? Він важче за камінь, але не тоне?. Його відповідь: «Корабель розумніше, ніж камінь. ...Він не робить того, чого не повинен робити».

В об'єктах вона вирізняє найяскравіші і не завжди істотні ознаки, що приводить до незвичайних, на погляд дорослого, висновків. Зокрема, таких: «Діти ходять, котики ходять, а квіточка не ходить,- розмірковує Сергійко, у нього ніжки померли, їх у землю закопа- ли...».

У розвитку мислення дитини слід забезпечувати гармонійне поєднання його мотиваційних та операційних компонентів. Формування мотиваційних компонентів пов'язане із задоволенням та розвитком пізнавальних потреб малюка. Загальними умовами формування у дитини пізнавальної мотивації є демократичний стиль виховання (Лісіна М. І.), позитивне, тепле, інтимне, емоційно забарвлене і виразне ставлення дорослого (В. К. Котирло), діалогічне спілкування з ним. Створення атмосфери доброзичливості, відвертості, емоціональної піднесеності, радості у спілкуванні дошкільника з дорослим сприяє дитячій ініціативі та самостійності. Ставлення дорослого до дитячих питань багато в чому визначає подальший розвиток мислення. Відповіді на них повинні стимулювати мислення дитини, розвивати її самостійність, пізнавальну активність. Байдуже ставлення дорослого до питань дитини, або негативна реакція на них різко знижує пізнавальну активність дошкільника.

Адекватним педагогічним прийомом є організація спільного з дорослим чи однолітками пошуку відповідей у процесі експериментування, міркування, спостереження. Дорослому важливо проявити терплячість і розуміння незвичайних пояснень, які дає дошкільник, підтримуючи його прагнення проникнути у сутність предметів і явищ, встановити причинно-наслідкові зв'язки, взнати приховані властивості.

Наприклад, для розвитку допитливості у ранньому віці рекомендуються малюнкові завдання типу «Чим відрізняються?», «Що змінилось?», «Плутанини». Для молодших дошкільників можуть використовуватись завдання, розв'язання яких вимагає активних перетворень обстежуваних предметів: лабіринти, мозаїки, конструктори. Дитина при підтримці дорослого складає загадки, плутанини. 

Консультація «Причини виникнення порушення мовлення»

Порушення мовлення у дітей – це розлади мовної діяльності, які перешкоджають повноцінному спілкуванню та соціальній взаємодії.

Мовлення формується не з вимови першого слова, а з народження дитини. На нього впливають безліч факторів:

фізичний розвиток (недостатня рухливість губ, вади у будові мовних органів, родова травма мовної зони голови);

психологічні аспекти (затримка психічного розвитку);

оточення (грамотно побудовані розмови батьків).

Дизартрія. До 6 років мовлення швидке, малюк поспішає щось сказати, ковтає закінчення, розмовляє невиразно. Він гіперактивний, емоційний, легко збудливий.

Часто зустрічається у логопедичній практиці стерта форма дизартрії. Їй властиві невиразне мовлення та погана дикція. Причина виникнення – перенесене кисневе голодування під час пологів чи інша перинатальна патологія. Дитина після важких пологів може не кричати або крик у неї більш приглушений, ніж у інших дітей, до грудей не прикладається, має аритмічне дихання, неспокійна.

Гіпомімія. У старшому віці може виявитись гіпомімія – ослаблення виразних рухів обличчя. Тобто артикуляційний апарат не розвинений. Дитя мало рухає губами.

Протилежністю гіпомімії є спастичні лицьові конвульсії: м’язи напружені через порушення нервово-м’язової активності.

Гіперсалівація — ще одна поширена проблема у дітей: підвищене вироблення слини, яку дитина не встигає ковтати під час імпульсного вираження своїх думок.

Діагностика

Порушення мовлення в дітей діагностуються при елементарному спостереженні за їх щоденними здібностями. Лікар може виявити деякі відхилення від норми, провівши дитині серію спеціальних логопедичних тестів. У домашніх умовах показником можуть бути тести на координацію, оскільки вільне, добре поставлене ​​мовлення можливе лише у скоординованому тілі.

Тест №1: дитина стоїть рівно, заплющує очі, піднімає одну ногу, потім другу. У віці 3-4 роки вона може утриматися в такому положенні на кілька секунд.

Тест №2: у цьому ж віковому періоді дитина здатна стрибати на одній нозі та вміє перескакувати перешкоди. Є шанс це перевірити. Існує також перевірка на влучення в ціль м’ячем.

Якщо тести на координацію відхиляються від норми, необхідно звернутися за консультацією до дитячого невролога.

Лікування порушень мовлення

Важливо, щоб батьки вчасно провели логопедичне відновлення, аби виправити мовленнєву ваду. Інакше вона може залишитися на все життя.

Якщо у дитини нерозбірливе, спішне мовлення, то завдання батьків у цей період — грамотно скоригувати словесні ескапади свого чада і сформувати у нього повільнішу вимову: вчити вимовляти з пам’яті чотиривірші голосно і чітко.

Якщо не займатись подібними коригуваннями, то будь-який дефект може залишитися на все життя.

Консультація для батьків «Прибираю іграшки сам»

Ми не маємо права вимагати від дитини те, що самі не виконуємо.

Поясніть дитині, для чого потрібне прибирання.Часто діти самі навіть і не здогадуються, навіщо ми, дорослі, виконуємо певні дії.

Тому варто закцентувати увагу дитини на чистоті, як на результаті. поясніть, що набагато зручніше пересуватися по кімнаті, коли іграшки на поличках, а не під ногами. Скажіть, що набагато швидше можна відшукати улюблену машинку, якщо вона лежить на своєму місці. Розкажіть, як вам приємно знаходитися в чистій кімнаті. Тоді малюк з більшим ентузіазмом займеться прибиранням!

Зробіть прибирання веселою грою. Нам, дорослим, часто буває важко заставити себе зробити прибирання в квартирі. А ми хочемо, щоб дитина з радістю приступила до такого “веселого” завдання. Тому пригадаймо, що гра – це провідна діяльність в дитинстві, і використаймо це! Необхідно перетворити нудне прибирання іграшок в захоплюючий квест “віднайди всі машинки”, “де сховався лев”. Або влаштуйте змагання “хто швидше заповнить корзину”. Ввімкніть веселу музику, переодягніться у чарівників чи перетворіться у роботів і складайте речі в комод так, як робили би це вони!

Постійність і послідовність – ваші помічники! Щоб прибирання іграшок, складання речей в шафу, миття своєї кружки після чаю стали звичними справами, про які не потрібно нагадувати, будьте послідовними у цих правилах і вимогах. Якщо з найменшого віку ви будете кожен день демонструвати дитині, як скласти іграшки перед сном, то з часом малюк почне це робити сам. крім того для нього це стане звичкою, своєрідним ритуалом, нормою повсякденного життя.

Допомагайте дитині! Почніть разом, або нехай почне дитина, а ви допоможіть закінчити. Не слід одразу вимагати у дитини повної чистоти без вашої допомоги. Таким способом ви лише відіб’єте бажання!

Ніколи не використовуйте прибирання в якості покарання. Тоді у дитини сформується ставлення до прибирання як до чогось негативного і неприємного. А тоді вам уже не так просто буде змусити навести порядок.

Хваліть і заохочуйте дитину. Акцентуйте увагу на стараннях і на чистоті, яка стала у кімнаті.

Не перевантажуйте дитину прибиранням! Пам’ятайте, що до певного віку діти не знають поняття “треба”, “мушу”, вони роблять лише те, що цікаво і “хочу”. Тому зважайте на можливості і вміння дитини, на її зацікавленість. Але і не спускайте багато з рук. Пам’ятайте, що все має бути в міру!!

Інформація для батьків "Великі права маленької дитини!"

Право – це сукупність норм і правил, встановлених і захищених державною владою, що регулюють відносини людей у суспільстві. Правова культура включає в себе безпосередні дії людини, її поведінку в різних, часто непередбачених, життєвих ситуаціях. Вона передбачає вміння і готовність особистості вирішувати свої життєві проблеми, жити серед людей, спілкуватися з ними, орієнтуючись на морально-правові норми. Ознайомлення з правами носить пропедевтичний характер і готує дитину до засвоєння демократичних цінностей і прав людини в подальшому. Правова освіта учнів передбачає ознайомлення юних громадян з конкретними і зрозумілими їм правами.

Дітям доступні такі чотири групи прав: 1.Права на гідне існування, виживання, що включає право на життя і здоров'я, житло, їжу, імʼя, родину, турботу батьків, громадянство. 2. Права на розвиток, освіту, відпочинок і дозвілля. 3. Права на захист від приниження, насильства та експлуатації, а також особливі права дітей з інвалідністю та сиріт. 4. Права на свободу слова, думки та діяльності. Необхідно зауважити, що, безперечно, діти мають права, але вони також мають і обов’язки. А саме: 1.Усі діти мають право на любов і турботу, та їх обов’язок поважати і любити своє оточення. Ставитися до людей так, як би хотіли, щоб ставилися до них. 2. Всі діти рівні у своїх правах. У відповідь – вони мають поважати близьких та друзів. Не принижувати гідності кожної людини. Поводитись так, щоб своєю поведінкою не порушувати прав іншої людини. 3. Особлива турбота – дітям з інвалідністю. Необхідно бути толерантним до таких дітей. Поважати їх і допомагати їм. 4. Усі діти мають право на повноцінне харчування. Як слідство, діти повинні дотримуватись режиму харчування. Вживати продукти до кінця терміну придатності. Поважати працю кухарів. 5. Усі діти мають право на відпочинок і дозвілля. Але ж вони й самі мають дотримуватись правил моральної етики; організовувати дозвілля так, щоб воно приносило корись і не заважало іншим. 6. Усі діти мають право на освіту. Від них залежить сумлінність у навчанні; активна праця на уроках, підготовка до них самотужки, старанність під час виконання домашніх завдань. 7. Особлива турбота – дітям, які перебувають у конфлікті з законом. Щоб уникнути проблем, вони мають дотримуватись певних норм поведінки, прийнятих у суспільстві. Намагатись не створювати ситуації, які призводять до порушення закону. 8. Діти мають право вільно висловлювати свої погляди, тож повинні поважати своє оточення. Давати нагоду кожному висловлювати свої думки. Не нав’язувати своїх поглядів іншим, якщо вони з ними не згодні. 9. Всі діти мають право на медичну допомогу, тому необхідно цінувати і дбати про своє здоров’я. Виконувати приписи лікарів у разі потреби. 10. Всі діти мають право на вільне спілкування. Це неможливо без поваги до співрозмовників. Необхідно коректно і тактовно висловлювати свої думки. Дотримуватись правил мовного етикету. 11. Особлива турбота – дітям без сімей. Обов’язок таких дітей з повагою ставитися до людей, які піклуються про них. 12. Жодну дитину не можна примусово залучати до праці, але вони можуть виконувати роботу, яка не завдає шкоди здоров’ю. Виконувати всі види обслуговуючої праці. 13. Всі діти мають право на інформацію, тобто самостійно знаходити інформацію в різноманітних джерелах. 14. Жодну дитину не можна ображати або принижувати. Обов’язок – не ображати і не принижувати оточуючих. 15. Всі діти мають право на життя. Дотримуйтеся норм і правил поведінки, прийнятих у суспільстві. Уникайте ситуацій, що можуть спричинити нещасні випадки. Завдання дорослих – забезпечувати інформування підростаючого покоління про їх права з обовʼязковим роз’ясненням обовʼязків, які з них витікають.

Розмова з батьками "Іграшки в житті малюка"

 ІГРАШКИ ЯК ЗАСІБ ПІЗНАННЯ ЖИТТЯ

Іграшка є незмінним супутником дитини з перших днів його появи на світ. Це не тільки радість і забава, покликана захоплювати крихітку, але й допомагає пристосуватись маляті до життя в суспільстві, виступаючияк засіб її психічного розвитку. Гра – обов"язковий атрибут дитинства. Граючись, дитина пізнає світ, вчиться чомусь новому. Якщо ви хочете сформувати у дитини такі якості, як кмітливість, уяву, посидючість, шукайте розвиваючі іграшки для дітей. Купити гарну іграшку зараз зовсім не складно, адже асортимент подібних товарів просто приголомшує. Головне, віддати перевагу іграшкам перевірених виробників, зокрема, іграшки Baby mix виготовлені з якісних та безпечних матеріалів, екологічних тканин та пластику, неймовірно яскраві і безумовно сподобаються  Вашому малюку.

Першими іграшками, які входять у життя новонародженого, є брязкальця або музичний мобіль з іграшками Baby mix. Музичний мобіль – це перша іграшка, яку бачить малюк,так як спочатку він навчається зупиняти свій погляд на предметах і розрізняти різноманітні звуки. Мобіль допомагає розвивати ці навички. Простягнути руку і взяти іграшку малюк зможе з трьох місяців, а до цього часу музична карусель на ліжечку приверне увагу і заспокоїть малюка. Маля, лежачи у ліжечку, спостерігатиме за рухом іграшок, вслухатиметься  в легку, заколисуючу музику, а трохи подорослішавши, буде намагатися дотягнутися до них ручками, розвиваючи рухові навички.На першому місяці життя у малюка формуються також слухові реакції. Батьки привертають увагу малюка розмовою, мімікою і дотиком, а брязкальце та мобіль здатне несвідомо  привернути  увагу малюка. У процесі гри брязкальце Baby mix  в руках батьків стає привабливим саме по собі. А до п'яти місяців, коли у дитини сформується зорово-рухова координація і розвинеться реакція хапання, він із задоволенням бере і трясе брязкальце, вслухаючись у звуки і зосереджуючи погляд на іграшці. У підсумку таких маніпуляцій до року в мозку дитини встановлюються перші причинно-наслідкові зв'язки - якщо потрясти брязкальце, воно створить звук.

Музичні іграшки Baby mix привертають увагу малюка протягом усього дошкільного періоду. Він з радістю грає з дитячими машинками, ляльками, телефонами та піаніно  Baby mix, причому дитину приваблюють вже не звуки як такі, а різні мелодії, які він намагається витягувати, а потім і включає їх у свої сюжетно-рольові ігри. Малюк підлаштовує свої рухи під музичний ритм, удосконалюючи тим самим свій музичний слух і відчуття ритму.

На другому році життя малюк знайомиться з тактильними іграшками. Це примітивні збірні та розбірні іграшки, предмети для нанизування. Найчастіше, це збірка різних фрагментів іграшки відповідно до величини, формою і кольором, зокрема, Будиночок та Паровоз  Baby mix. Малюк освоює сенсорні еталони і вчиться самостійності, пробуючи своїми зусиллями досягти результату. Регулярно граючи з іграшкою, дії малюка набувають цілеспрямованості.

Більш складні технічні іграшки, такі як літаки та машини відкривають перед крихіткою світ техніки. Такі іграшки сприяють пробудженню інтересу до того, як рухається іграшка, що у неї знаходиться всередині, чому крутиться колесо і т.д. Це відмінна стимуляція технічного мислення, а крім того, малюк набуває уявлення про діяльність дорослих.

Підростаючи, дитина починає тягнутися до спортивно моторних  іграшок. Він прагне навчитися кататися на велосипеді, санчатах, із задоволенням грає в м'яч, що допомагає формуванню його основних рухів, вчить орієнтуватися в просторі, і розвиває такі вольові якості як сміливість, організованість, витримку та ініціативність.

Батьки повинні розуміти, що для дитини важлива не кількість іграшок, а їх різноманітність, відповідно до віку малюка. Завданням же батьків є знайомство дитини з іграшкою і навчання поводженню з нею. Даруйте своїм дітям все найкраще! У нашому інтернет-магазині TWINSви знайдете різноманітні  іграшки для розвитку новонароджених дітей і для дітей старшого віку (розвиваючі іграшки на рік або на два-три роки), які обов"язково сподобаються малюку. Це брязкальця, мобілі, інтерактивні іграшки, дитячий транспорт та багато-багато іншого.

Інформація для батьків "В Україні відзначають 21 листопада День Гідності та Свободи!"

 

В Україні 21 листопада відзначають День Гідності та Свободи

День Гідності та Свободи встановлено згідно з Указом президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних подій у новітній українській історії – Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року.

Саме 21 листопада 2013 року відбулися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.

Відстоювання гідності та свободи коштувало багатьох життів українських патріотів: 106 людей були вбиті і понад 2 тис. поранені.

А навесні 2014 року розпочалася військова агресія Росії, яка супроводжувалася окупацією Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей.

«21 листопада ми відзначаємо День Гідності та Свободи – свято, встановлене на знак вшанування патріотизму та мужності громадян, які у 2004 та 2013 роках стали на захист демократичних цінностей і європейського вибору нашого народу», – ідеться в повідомленні Генштабу.

Також 21 листопада, у День гідності й свободи, українців та весь демократичний світ закликають пов’язати жовту стрічку, щоб підтримати опір на окупованих територіях.

Поради батькам "Зручно та безпечно або як правильно обрати одяг та взуття для дітей!"

 

У дітлахів своє бачення світу і того, як все виглядає навкруги. З кожним роком маля росте, розвивається і сприйняття змінюється. Це ж стосується й одягу. Рано чи пізно батьки зіштовхуються з проблемою, коли не можуть догодити дочці у виборі, на їх думку, комфортного вбрання.

Ніяких тісних речей

 Свобода понад усе, особливо коли йдеться про свободу руху для дитини. Плаття — тільки зручне, штанці не мають тиснути і гарно тягнутись, бо, раптом, через 2 секунди дитина захоче бігати чи лазити по драбині. Ніщо не має заважати рухатись.

 Не люблю ґудзики

 Здебільшого діти не люблять одяг на ґудзиках. Оскільки малеча завжди поспішає то гратися, то займатись якоюсь іншою справою, застібання ґудзиків тільки відбирає дорогоцінний час. Тому краще купувати одяг на змійці.

 Взуття на шнурках — найбільший ворог

 Схожа ситуація зі шнурками, які потрібно розв'язувати, коли роззуваєшся, та зав'язувати, коли взуваєшся. А ще вони можуть розв'язатись у найнеочікуваніший момент. Тому батькам краще обирати взуття на липучках. З ним точно менше клопоту.

 "Ефект капусти"

 Одяг для дитини обирайте відповідно до пори року та температури на вулиці. "Ефект капусти" - це коли одягнути три светри одночасно. Дуже сумнівний спосіб вберегти малечу від холоду, адже велика кількість одягу тільки сковуватиме рухи й не даватиме тілу дихати. Інколи натуральний теплий светр одягнутий на футболку, стане набагато кращим варіантом.

 “Я хочу вибрати сама”

 Дозвольте вашій малечі вибрати одяг самостійно. У магазині знайдіть дві чи три речі, які точно потрібні, і з них дозвольте обрати. Таким чином, дитина відчуватиме свою важливість у прийнятті рішень і ще більше радітиме нові покупці.

При виборі взуття для вашої дитини звертайте увагу на наступні характеристики. Найкомфортніші умови для ноги створює взуття з натуральної шкіри: вона розтяжна, пластична, забезпечує доступ повітря і випаровування вологи.Взуття повинно бути зручним у користуванні, не порушувати кровопостачання, ріст і формування кістково – м’язових елементів ступні, не утруднювати рухів під час ходьби, занять фізичною культурою, під час виконання трудових операцій. Обов’язково відповідати  віковим, статевим та іншим фізіологічним особливостям організму.

Звертайте особливу увагу на наявність супінатора (одного з головних елементів гігієнічного взуття) – це щільне піднесення на внутрішній стороні устілки висотою до 1,5 см). У якісного дитячого взуття підошва повинна бути еластичною, гнучкою, мати анатомічну форму, вона не повинна бути абсолютно плоскою: при невеликому підйомі п`яти вага тіла рівномірно розподіляється по стопі. Обов’язково повинен бути широкий каблук заввишки до 1,5-3 см. Такий каблук помірно збільшує склепіння стопи, сприяє більшій витривалості, забезпечує рівномірний тиск кісток та рівномірний кровообіг. Це позитивно впливає на поставу і забезпечує правильне положення хребта: дитина не човгає, не сутулиться, не завалюється назад і добре тримає рівновагу. Задник повинен бути високим щільним і суцільним, без вирізів, швів і складок. Взуття не повинно бути впритул або «на виріст». Оптималь­ним є варіант, при якому між носком черевика і пальчиками дитини залишається близько сантиметра. Дитяче взуття обов`язково повинно мати регульовані застібки. 

Пам’ятка для батьків «Обережно, гриби!»

 

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ ПРО ПРАВИЛА ЗБИРАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ОТРУЄННЯ ГРИБАМИ

 Гриби – це одне з найцікавіших і найтаємніших явищ природи, цінний харчовий продукт, однак серед грибів багато отруйних, які можуть викликати сильні отруєння, а іноді і смерть. Це такі гриби, як бліда поганка, мухомори, опеньки несправжні та багато інших. Для отруєння досить з’їсти половину поганки, а смертність від неї досягає більш як у 50 % випадків.

Бліда поганка – смертельно отруйний гриб. Шапинка зеленувата, жовтувата, біла, а плівчасті залишки покривала на ній бувають рідко. Пластинки до старості білі. Ніжка біла, з ніжним кільцем; внизу подібна на бульбу, з піхвою. М’якуш і споровий порошок білі. Бліду поганку легко сплутати з печерицями, зеленками та сироїжками.

З білим грибом можна сплутати і такі неїстівні гриби як жовчний (гірчак) та чортів. У них своєрідний неприємний запах. М’якуш на зломі стає рожевим, чого не має у білого гриба.

Бувають неспецифічні отруєння їстівними грибами, які акумулювали трупну отруту, хімічні речовини, отрутохімікати, радіонукліди, що потрапили у зони їх росту.

Симптоми отруєння грибами

Розрізняють чотири групи отруєння людей грибами, у тому числі:

Перша група – отруєння грибами строчками, виявляється через 6-10 годин, з’являється слабкість, нудота, блювота, іноді розлад шлунку.

Друга група – отруєння блідою поганкою і близькими до неї видами грибів, виявляється через 8 - 24 години, раптові болі в животі, блювота, розлад шлунку, слабкість, зниження температури, висока ймовірність смертельних наслідків.

Третя група – отруєння мухоморами виявляється через 30 хвилин – 6 годин, появляється нудота, блювота, розлад шлунку, запаморочення, марення, розширення зіниць. Рідко наступає смерть.

Четверта група – отруєння опеньками несправжніми, жовчним і чортовим грибом та неспецифічне отруєння їстівними грибами при неправильному приготуванні, зберіганні та заготівлі. Відсутні загальні ознаки отруєння, яке виявляється через 30 хвилин – 2 години розладнанням шлунково-кишкового тракту.

Перша допомога при отруєнні грибами

У хворих, що отруїлися грибами, спостерігаються такі спільні ознаки недуги: болить усередині, розладнується шлунок, нудить, починається блювота, людина відчуває загальну слабкість. Спостерігається також зміна зіниць. Одна стає вужча, друга ширша. Буває, що іноді у хворого з’являються зорові і слухові галюцинації, конвульсії, марення. Після збудження наступає втрата свідомості, при цьому спостерігається посмикування деяких м’язів.

Навіть при легкому отруєнні грибами треба негайно звернутися за медичною допомогою чи відправити хворого до лікарні. Часто від того, як швидко буде надано медичну допомогу, залежить життя людини. Дещо можна зробити хворому до того, як прийде лікар. Насамперед треба прикласти до живота і ніг грілки. Щоб не допустити активного всмоктування отрути в організм, треба як найшвидше промити шлунок: дати випити хворому 3-4 склянки солоної води, а тоді визвати блювоту. Процедуру повторювати декілька разів.

Після цього рекомендується дати хворому міцного чаю, кави або молока. Але поки прийде лікар, не годувати. І, звичайно, не можна давати хворому спиртних напоїв, оцет, бо вони сприяють всмоктуванню отрути. Щоб установити причини отруєння, варто зберегти рештки грибів.

Профілактика отруєння грибами

1. Збирайте тільки ті гриби, які добре знаєте.

2. Ніколи не вживайте у їжу незнайомі гриби.

       3. Добре знайте відміни їстівних і отруйних грибів.

             4. Не купуйте на базарах суміші грибів із різних їх видів              у якості грибної ікри, салатів, пирогів з грибами і інших виробів з подрібнених грибів.

             5. Не робіть домашню заготівлю грибів у герметичній          упаковці, що викликає захворювання ботулізмом.

            6. Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером.

          7. Обов’язково перевіряйте гриби на радіоактивність.

            8. Сушіть тільки певні види грибів, такі як білий гриб,               підосичник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і               трюфель білий; не користуйтеся сумнівними методами

перевірки грибів на отруйність.

Правила збирання грибів

1. Збирайте в лісі лише ті гриби, про які ви знаєте напевне, що вони їстівні.

2. Гриби, яких ви не знаєте чи які викликають у вас сумнів, не кладіть у їжу і не пробуйте сирими на смак.

3. Ніколи не беріть і не їжте грибів, що мають біля основи ніжки подібне на бульбу потовщення, вольву (як у червоного мухомора), не куштуйте їх.

4. Коли збираєте пластинчаті гриби, особливо сироїжки та лісові печериці, намагайтеся брати їх цілою ніжкою, щоб не допустити помилки, про яку згадано у попередньому пункті.

5. Збираючи для засолювання вовнянки, чорнушки, грузді, підгрузди та інші гриби, що мають молочний сік, обов’язково вимочіть їх і добре виполощіть у холодній воді, аби вимити гірку шкідливу для шлунку речовину. Те саме треба зробити з валуями, сироїжками, що мають їдкий, гіркий присмак, та із свинушками.

6. Назбиравши сморжів і зморшків, не забувайте, що їх неодмінно слід перекип’ятити (7-10 хвилин) у воді, щоб виварити отруту; воду після кип’ятіння вилити.

7. Ніколи не збирайте і не їжте грибів перестиглих, зморхлих, червивих, зіпсованих.

8. Не їжте сирих грибів.

9. Якщо ж зустрінете в лісі бліду поганку, краще знищте її. Червоний мухомор залишайте для лосів.

Поради батькам "Що і як ми говоримо нашим дітям!"

Ми говоримо ... Дитина чує .... Фрази з подвійним змістом: як їх чує дитина

Спілкуючись з дітьми, ми не дуже замислюємося, як вони сприймають звернені до них слова і фрази. Важко уявити, але наші слова і думки володіють магічною силою. Усього одна фраза може позбавити життя сенсу, вбити надію, а може додати впевненості, розсмішити, втішити, допомогти знайти віру і любов.

Ми говоримо…

 — Обережно — впадеш!

 — Не чіпай собаку —  вкусить!

Дитина чує...

  — Світ небезпечний, краще взагалі нічого не робити.

Скажіть інакше...

  — Потурбуйся про себе, бережи себе. Будь уважним. 

Ми говоримо…

  — Давай швидше! Поквапся! Замовкни! Стій! Відповідай!

Дитина чує ...

  — Ти не важливий. Тобі доведеться поступитися своїми бажаннями заради моїх.

Скажіть інакше...

 — У мене 10 хвилин. Скільки тобі потрібно часу? (Спробуйте домовитися). 

Ми говоримо…

 — Не скигли! Не кричи! Не смійся! Не плач!

Дитина чує ...

 — Не виражай своїх емоцій.

Скажіть інакше...

— Ти, мабуть, втомився. Ти чогось злякався. (Постарайтеся зрозуміти почуття дитини). 

Ми говоримо…

 — Ну скільки можна повторювати (пояснювати)!

Дитина чує...

 — Ти дурний, ти невдаха.

Скажіть інакше ...

  — Ти впораєшся, спробуй ще. Я можу допомогти, якщо хочеш. 

Ми говоримо…

 — Хлопчики не повинні боятися (плакати). Дівчинка повинна бути слухняною.

Дитина чує...

 — Чоловік не має права на почуття. Жінка —  завжди жертва.

Скажіть інакше...

  — Ти  засмутився. Ти розсердилася. Ти маєш право це пережити. 

Ми говоримо…

 — Як тобі не соромно!

Дитина чує...

 — Ти поганий, з тобою щось не так.

Скажіть інакше ...

 — Всі ми помиляємося. Помилка — це крок вперед до вміння і знання.

 Ми говоримо…

 — Подивися, як добре він /вона/ робить, а ти?

Дитина чує...

  — Ти гірша від інших.

Скажіть інакше...

  — Я люблю тебе таким, який ти є. 

Консультація "Я сам ! Як привчити дітей до самостійності."

 

1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна» самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам?! Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого і не влучив»…

2. Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку або зелену з котиком?». Таким чином ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі (ми формуємо здорову самооцінку).

3. Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте (звісно якщо це не шкодить здоров’ю) поки вона сама вас не попросить. Так ви вчите дитину самостійно долати труднощі.

4. Перш ніж щось зробити замість дитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п’яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити,спробуй»

5. Якщо дитина задає Вам запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає. Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім’ї (звичайно це для більш старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».

6. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками. (Мушу наголосити, що це нормальні періоди розвитку особистості). В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалося б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад, «давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі – одну ложку я, іншу – ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.

7. В залежності від віку дитини, намагайтесь питати думку малечі коли вирішуєте сімейні справи. «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?»

8. Якщо вас запитують про малечу в присутності неї самої, дозвольте дитині самій відповісти. І взагалі, не обговорюйте дитину в її присутності, неважливо, наскільки вона ще маленька. Коли діти чують, як їх обговорюють, вони відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.

9. Хваліть дитину за успішні прояви самостійності. Але не просто словом «молодець». Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «я бачу чистий килим і складені в корзину іграшки, навіть той конструктор, який вже декілька днів лежить в кутку. А ще як ти гарно поскладав пазли! Так, що коробка тепер закривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!» Завжди можна знайти, що описати.

10. Намагайтесь вводити моменти змагання. Наприклад, дитина не хоче сама складати іграшки. Запропонуйте «давай, хто швидше складе ці кубики до кошика!». Можна сказати про заохочувальний приз (ні в якому разі не пропонуєте дорогі речі). Це може бути: додаткова серія мультифільму, додаткова цукерка, банан…

11. Намагайтесь поступово зменшувати свою присутність і контроль за речами, які малюк вже навчився робити.

12. І на останок – довіряйте власній дитині. Вірте в те, що вона може справитися з будь-якими труднощами і завжди давайте їй шанс у цьому ще раз переконатися.

Нескладні ігри-досліди з водою."Просто додай води".

 Ігри з водою для дітей раннього віку

Експеримент з морською сіллю.

Як зробити: в прозорий стаканчик насипаємо морську сіль, додаємо трохи харчового барвника і воду. А тепер, разом з дитиною спостерігаємо, як сіль розчиняється у воді, перемішуємо ложечкою і виливаємо в ванну!

Розвиваюча користь: знайомимося з властивістю води розчиняти сіль і барвник.

Ігри з водою – одна з улюблених дитячих забав. І не дивно, адже гри з водою корисні не тільки для розвитку тактильних відчуттів, а й для дрібної моторики. Вода розвиває різні рецептори, заспокоює, дарує позитивні емоції. А що може бути краще, ніж щасливе дитина?

«Поливалки»

Візьміть пластикову пляшку і зробіть в ній отвори знизу. Наливайте туди воду, а потім поливайте такою лієчкою квіти і травичку. Можна поекспериментувати і зробити дірочки в бічній частини пляшки, спостерігати, як звідти литиметься вода. Діти дуже люблять такі поливалки! Головне, забезпечити доступ до води, звідки можна знову і знову наливати воду в пляшку-лійку!

Вилови мене

Наливаємо в будь-яку ємність (таз) воду, додаємо туди всілякі предмети, які вам попадуться на очі (шишки, формочки, кришечки, трубочки, прищіпки), а також ємність без води. Даємо ложку дитині і показуємо, як виловлювати всі предмети.
Завдання дитини: виловити всі предмети з води і перекласти їх в суху ємність! Малюкам молодшого віку можна кидати предмети побільше, а також дозволяти спочатку виловлювати їх руками!

Водоспад

Для цієї гри вам знадобляться будь-які іграшки, за допомогою яких можна переливати воду: лійка, маленька мисочка, невеликий глечик або простий пластиковий стакан. Малюк набирає воду в ємність і, виливаючи її, створює галасливий водоспад з бризками. Зверніть увагу малюка, що чим вищий водоспад, тим голосніше він «шумить».

Повітряні кульки з водою

У звичайні повітряні кульки наливаємо трохи води і міцно зав’язуємо. Даємо дитині в руки. Їх можна: м’яти/стискати в руках (такий антистрес), підкидати, кидати на землю, топтатися ногами.

Тоне – не тоне

Візьміть предмети з різних матеріалів: метал, дерево, пластик, гума, тканина, папір, мочалка.
Опускаючи по черзі різні предмети, спостерігайте разом з дитиною, занурюються вони в воду і що з ними відбувається.
Що тоне, а що ні? Поясніть дитині, чому.

Миємо іграшки

Дайте дитині невелику ємність з водою та пластмасові іграшки. Покажіть, як можна їх помити.
На вулиці здорово мити формочки для пісочниці, іграшковий посуд, машинки або маленьких пупсів.

Плюх-плюх

Коли дитина навчилась сидіти, покажіть їй, як ручками шльопати по водичці, примовляють: плюх-плюх!
Можна для початку налити трохи водички на пласку поверхню – так малюк зможе її розмазувати.
А можна налити таз і посадити дитину туди, нехай влаштує справжній салют з бризок!

Варимо борщик

Дайте дитині будь-яку ємність з водою і звичайну ложку. Запропонуйте дитині зварити борщик!
Додавайте в воду пісок, дивіться, як він розчиняється, що відбувається з водою.
Можна додати травичку, пелюстки квітів, листя – вийде відмінний зелений борщик!