Консультація "Здоров'я дитини у ваших руках "

 

Консультація "Роль батьків у вихованні дитини"

 "Роль батьків у вихованні дитини"

Мама і тато — це, найперші і найважливіші для дитини вихователі, вчителі, які закладають в нього найкращі якості, навички та вміння. Батьки несуть величезну відповідальність за формування особистості дитини. На батьківську любов, ласку, турботу дитина відповідає своїми прагненнями, бажанням знайти ті навички, якими володіють батьки. Дитина сама починає ставити свої пріоритети, бажання, в досить ранньому віці, тому не варто позбавляти дитину своєї мрії, нехай вона і здається неймовірною. Безумовно, сім’я вкрай важлива для будь-якої дитини, і важливо, щоб ця сім’я була повною, щоб були і мама, і тато.

Лише правильні, зрозумілі завдання і цілі, шляхи їх здійснення, допоможуть успішно виховати дитину, без особливих труднощів. Цей пункт дуже важливий у вихованні не тільки в родині, а й в дитячому саду. Головне завдання батьків — давати собі звіт і ясно розуміти, кого вони хочуть виховати зі своєї дитини і чи можуть вони для цього зробити все, що належить. Щоб виховати дитину, необхідно мати хоча б первинними педагогічними знаннями, які ще повинні супроводжуватися знанням і розумінням своєї дитини. Все це допоможе проаналізувати свою дитину і зробити вірний вибір для його виховання.

Також дуже важливий розпорядок життя в родині. У ній має бути присутнім рівність між подружжям, теплі, близькі взаємини між членами сім’ї, повагу, турбота, прояв любові, ласки. Сімейне життя повинна розвивати в членах сім’ї не тільки до матеріальних речей, достатку, але ще і до розвитку духовного світу. Дитина повинна прагнути до розвитку в сфері мистецтва, творчості, повинен тягнутися до прекрасного. Адже тільки через розвиток внутрішнього світу можна розвиватися в повній мірі.

З раннього дитинства дитина повинна розуміти, що крім їжі, одягу, іграшок, існують ще й моральні цінності, якими не можна нехтувати або ставити їх на другий план.

Саме авторитет кожного з батьків змушує дитину слухати його, прислухатися до його порад , виконувати його прохання. Без батьківського авторитету виховання просто неможливо. Цей авторитет формується з життя батьків, їхнього місця роботи, почуття відповідальності за свою сім’ю. Батьки, які мають обов’язки на роботі і вдома, але все-таки вміють поєднувати цю діяльність, є найбільш авторитетними. Працюючи, вони не забувають про життя дітей, їх розвиток, потреби, почуття. Вони все вміло поєднують і вміють викладатися як на роботі, так і в сім’ї, не відкладаючи щось на потім.

Взаємини дітей і батьків повинні грунтуватися не на вгамування матеріальних бажань дитини, який тільки вимагає, але нічого не дає натомість. Правильні відносини повинні підкріплюватися підтримкою в будь-який час, спільним проведенням часу, турботою, ласкою, оцінюванням члена свого сім’ї. Адже любов сім’ї — головний фактор, який допомагає людині стати людиною. Стати добрим, чуйним, цілеспрямованим, здатним пройти через непередбачені труднощі. Відносини з дитиною — це, перш за все повага його як особистості, людини. Так, його життєвий досвід не такий багатий і різноманітний, але він вже людина, яка заслуговує на повагу до себе, до своїх інтересів, особливостей. Не варто робити його безпорадним, нездатним до самостійного існування і вибору.

Інформація для батьків «Покарання для дитини»

 Всім відомо, що з віком характер і поведінка дитини змінюється. Бувають ситуації, коли малюк у віці 3-5-ти років стає неслухняним і некерованим. У цей момент більшість батьків вдаються до крайніх методів - фізичних покарань.

Як карати дитину

Педагоги і психологи постійно нагадують батькам про шкоду і наслідки фізичних покарань, тому застосовувати їх не рекомендується.

Щоб впливати на дитину і на її поведінку, варто застосовувати лояльні методи покарання.

Позбавлення задоволення

Один з найбільш лояльних методів покарання для дитини - це позбавлення задоволення.

Якщо дворічний малюк дозволяє собі бити маму, перебуваючи у неї на руках, то робить він це для того, щоб з'ясувати можна чи не можна. Отримавши черговий удар від дитини, мама повинна поставити дитину на підлогу і строго сказати - «Не можна», щоб дитина зрозуміла, що якщо ще раз вдарить маму, то буде позбавлена задоволення - знаходитися в обіймах мами.

Караючи малюка, будьте об'єктивні, стежте за тим, щоб покарання було пропорційно провини, яку здійснила дитина.

Недолік уваги

Будь-яка дитина важко переносить, коли батьки ігнорують її, позбавляючи уваги і батьківської ласки, тому застосовувати ці методи потрібно дуже обережно. Такий спосіб покарання може бути застосовано, якщо ваш малюк влаштував істерику, залиште малюка одного в кімнаті і перестаньте з ним розмовляти, поки він не заспокоїться. Залишити дитину одну можна тоді, коли було здійснено якийсь поганий вчинок. Покажіть дитині, що ви гнівайтесь на неї, але то покарання не повинно тривати довго. Поговоріть з дитиною, розкажіть, що саме вас засмутило в її поведінці, скажіть, що більше не будете сердитися на малюка, якщо він більше не буде так чинити.

Пам'ятайте, батькам не можна позбавляти дитину уваги надовго, дитина може затаїти образу на батьків.

Тимчасовий арешт

За вчинений проступок посадіть дитину на стілець, розміщений в кутку кімнати, не дозволяйте малюку вставати зі стільця протягом 5-ти хвилин, залиште її наодинці.

Пам'ятайте, що покарання не повинно тривати довго, 5-ти хвилин буде достатньо для того, щоб дитина заспокоїлася і задумалася про свою поведінку і причини, через які їй довелося понести покарання.

---

ЯК КАРАТИ НЕСЛУХНЯНУ ДИТИНУ?

В житті кожних батьків настає час, коли дитина перестає слухатися. Якщо ще зовсім недавно малюк не відпускав маминої руки, то сьогодні він тікає, лізе в шафи, намагається схопити гарячу сковорідку і робить все це, як ніби «зло». Тобто, свідомо робить щось заборонене. В такі моменти батьки ідуть на застосування покарань.

Але виникає питання —як правильно це зробити, щоб не нашкодити психіці маленької людини і не зіпсувати з ним відносин?

Правила покарання дітей у родині — що необхідно враховувати при покаранні дитини за непослух?

Караючи, не обмежувати дитину у задоволенні його фізичних потреб. Тобто не обмежувати їжу, питво, не ставити на ніч на горох, як робили наші прабабусі.

Карати, але не позбавляти любові.

У дитини не повинно складатися враження, що за провини його більше не люблять.

Покарання має бути справедливим.

Не можна зривати злість на дитині від сварки з чоловіком або обурюватися на малюка через проблеми на роботі. Адже маленька людина не винна у ваших труднощах. Якщо ж стриматися не вийшло, то не потрібно боятися вибачинь. Тоді дитина не буде відчувати себе скривдженою і необґрунтовано покараною.

Покарання має бути відповідним вчинку.

За дрібні витівки — дрібні покарання. За серйозні проступки — великий прочухан. Малюк повинен знати, яке покарання буде за його наступну витівку.

Покарання повинне мати термін у часі— «три дні без комп’ютера», «тиждень без вулиці».

Послідовність виховання. Якщо малюка карають за розкидані іграшки, то карати у всіх випадках прояву пустощів, а не час від часу.

Покарання повинно бути реальним. Не потрібно лякати дітей Бабою Ягою чи міліціонером, які заберуть малюка, якщо він не буде слухатися.

Пояснювати причину, а не просто карати.Малюк повинен розуміти, чому та чи інша дія заборонена.

Проте покарання повинно бути небажаним. Адже одній дитині важче буде відмовитися від солодкого, ніж від прогулянок на вулиці, а комусь - будуть важливіші комп’ютерні ігри і мультики.

Не принижувати дитину.Фрази, сказані зопалу, можуть сильно поранити ніжну дитячу душу.

Консультацiя на тему: "Труднощi у спiлкуваннi? Допоможе гра!"

 Розвиток мовлення дошкільнят завжди був актуальною проблемою,а нині вже варто й бити на сполох. Дедалі більше вихованців дитсадків мають труднощі у спілкуванні,пов’язані не лише з недорозвиненим мовленням,а й з невмінням здійснювати комунікацію. Чому це так?Як запобігти цим проблемам?Як допомогти малюкам iх подолати?Яка роль батьків,а що може зробити вихователь?Вважаємо,що розв’язання цих проблем криється у правильній організаціі ігрової діяльності малюків. Адже саме в ній найкраще розвиваються комунікативні здібності.

Чому малятам складно спілкуватися?Сьогодні все більше дошкільнят мають труднощі у спілкуванні. Обмежений словниковий запас,невиразне мовлення,невміння висловлювати свої думки й розуміти інших-раніше ці проблеми найчастіше діагностували у малят,які виховуються в дитячих будинках або неблагополучних сім’ях. Оскільки в дошкільний період,коли дитині конче потрібне спілкування з близькими,у цих малят воно обмежене.
Проте останнім часом несформовані мовленнєво-комунікативні вміння спостерігаються і в дітей із зовні успішних і щасливих родин. Причин може бути безліч:родові травми,ослаблене здоров’я,загалом несприятлива екологічна ситуація. Та в більшості випадків недорозвиток викликаний тим,що в таких сім’ях турботу про дитину розуміють однобоко: нагодувати-напоіти,вдягнути-взути,тобто задовольняють лише біологічні потреби малюка в іжі і теплі. А як щодо потреби у спілкуванні?Такі батьки знаходять собі виправдання-вони зайняті й не мають часу на спілкування з сином чи донькою. Натомість пропонують малюкові «безвідмовну няньку»-телевізор чи комп’ютер-нехай ,мовляв,дитина дивиться,розвивається. А от чи дає це користь?
Часто дорослі навіть не замислюються над тим,що не досить придбати для дитини багато яскравих іграшок,варто ще докласти зусиль і терпіння,щоб навчити малюка ними гратися.
Особливо це стосується дітей,які не мають товаришів для ігор. Зрозуміло,що таким товаришем для них має стати близький дорослий. Основна причина труднощів у спілкуванні – недорозвиненість емоційно-вольовоі сфери малюка. Якщо під час його спілкування з близькими людьми бракує теплого,щиросердного контакту,якщо немає спільного переживання емоційних станів у перші роки життя,в подальшому у малого виникатимуть труднощі у спілкуванні з усіма людьми,які його оточуватимуть.
Незадоволення дорослими першої потреби малюка у доброзичливій увазі часто призводить до того,що дитина замикається у собі,заглибившись у свій внутрішній світ. Як результат – недостатньо сформована потреба в спілкуванні з людьми.
У дошкільному віці спілкування – регулятор спільноі діяльності,початковий інструмент формування свідомості дитини та пізнання всього у світі. Спілкування також допомагає людині самовизначитись в своїх думках та вчинках.
Ще одна причина,через яку в дітей виникають труднощі у спілкуванні – недорозвиненість мовлення або навіть його відсутність. Це зумовлюється тим,що дорослі,самі того не розуміючи, пригнічують процес активноі мовленнєвої діяльності малюка. Вони задовольняються тим,що дитина може жестом руки, поглядом,поворотом голови, правильним виконанням вказівки дорослого показати,що розуміє його. А той,пересвідчившись,що малюк збагнув,про що йдеться, не переймається створенням ситуаціі предметноі діі.
Процес оволодіння мовленням дуже складний і потребує від малюка величезних розумових зусиль, які обов’язково треба спонукати та заохочувати. Мовлення розвивається у практичному його вживанні – у спілкуванні з іншими людьми. Водночас воно зумовлює перебудову психічних процесів, зокрема впливає на формування мислення. Як же працювати з дітьми, щоб запобігти труднощам у спілкуванні.
Любити й поважати кожну дитину. Головне,що мають знати і пам’ятати дорослі, - дітей треба любити та обов’язково поважати кожну особистість. Часто проблеми виникають саме тому,що дорослі не вміють або не хочуть зрозуміти та прийняти кожну без винятку дитину.
Курс має бути на розвиток емоційно-особистісних форм спілкування дитини з близькими людьми,що реалізує іі потреби у визнанні,підтримці,любові,сприяє розвитку мотиваціі до спілкування й співробітництва в різноманітних,цікавих для дошкільника видах діяльності. У свою чергу,це вимагає від дорослих відмови від авторитарного стилю керівництва та встановлення партнерських,дружніх стосунків з дитиною. Для малюка дуже важливо перебувати у полі уваги тих,хто його оточує,бути почутим та справедливо оціненим,включеним до групи однолітків,у якій він формується як суспільна істота.
Гра – найприродніша рушійна сила. Перший досвід взаємодіі з дорослими та однолітками дошкільнята набувають у провідній для свого віку діяльності – ігровій.
Реальні стосунки,які виникають у процесі ігрової взаємодіі, - основа організаціі дитячого товариства. Особливість ігрової діяльності полягає у тому,що вона дає більше,порівняно з іншими видами діяльності,можливостей для орієнтування в навколишньому світі,специфічність – у тому,що іі продуктивність визначається активним функціонуванням у гравців пізнавальних процесів(пам’яті,мислення,уваги,уяви).
Саме в грі формуються вміння домовлятися,поступатися, прислухатися, вислуховувати, переконувати, пропонувати, співчувати,а отже, - спілкуватися.
Гра,яка обов’язково супроводжується спілкуванням, - найприродніша рушійна сила у реалізаціі поставленого завдання.
Учити взаємодіяти.
Ефективною інноваційною технологією,яка допоможе дитині подолати наявні труднощі у спілкуванні,щоб вона могла успішно вступити у шкільне,а потім і в доросле життя,є технологія проектування психолого-педагогічноі взаємодіі дітей та дорослих.
Зазначена технологія – це реальна практика особистісно орієнтованоі педагогіки,яка дає можливість скоригувати та розвинути здібності кожної дитини й підвести до найвищого рівня іі особистісні надбання. Головний принцип – діяльнісний підхід до розвитку особистості.
Визначити характеристики технологіі взаємодіі – розвивальне середовище та самостійна діяльність дитини,спрямовувана дорослими. Оскільки провідною діяльністю дитинства є гра,то саме в ній оптимально розвиватимуться всі психічні й психологічні досягнення дитини.
Вихователю потрібно будувати роботу так,щоб дитина вчилася і розвивалася в процесі власноі активноі діяльності,а не просто сприймала інформацію,яку ій повідомляють дорослі.
Плануючи освітньо-виховний процес,вихователь виходить із потреб та інтересів дітей,з урахуванням їхніх знань та вмінь. Майстерність педагога полягає у тому,щоб ідеі були представлені з подачі самих дітей,а сам педагог виступав у ролі порадника,друга,досвідченого товариша.
Щоб мовлення стало засобом спілкування,треба створити умови,які спонукають дитину усвідомлено звертатися до слова,викликають потребу бути зрозумілою спочатку дорослим,а згодом і одноліткам.
Такі умови виникають у процесі самого спілкування і в діяльності,що іі організовують дорослі разом з дитиною. Чим складніша та різноманітніша діяльність,тим необхідніше дитині мовленнєве спілкування. Безмежна віра у своїх вихованців,переконаність у можливостях,талановитості кожної дитини творить диво,бо працює на підвищення позитивноі самооцінки кожної дитини. Так проблема труднощів у спілкуванні буде уникати. Бо все ж легко і цікаво,коли просто граєшся!