Поради батькам "Ігри з водою та піском"

Ми підготували для вас невелику добірку активностей з піском і водою, які допоможуть провести час весело і з користю.

Рекомендації для батьків:
встановіть довірливі стосунки з дитиною;
включіть себе в гру ("гра з самим собою", прояв емоцій, привернення уваги до піску яскравими іграшками, потішками, які зроблять гру яскравішою і веселішою тощо).
не пригнічуйте ініціативу дитини.

Ігри з водою:

Гра "Кораблики".
Потрібна широка ємкість з водою. Ви можете разом з дитиною зробити кораблик зі шкаралупи від горіхів, шматочків пінопласту, травинки, з паперу, можна взяти пір’я. Дитині пропонується запустити свій кораблик і дути на нього, щоб він плив як по морю, заодно попрацюєте над диханням. Можна в процесі гри дути і робити вир руками.
Можна зробити річку з фольги: з фольги робимо доріжку з бортиками, підключаємо шланг з водою і пускаємо човники.

Гра «Плаває або тоне».
Візьміть таз з водою і предмети різної "плавучості" (пір 'я, ґудзики, шматочки тканини, камінці тощо). Опускайте їх у воду один за одним і спостерігайте, як вони будуть поводитися у воді - що залишиться на поверхні, а що піде на дно. Поясніть дитині чому одні предмети тонуть, а інші залишаються на поверхні.

Гра «Кульки у воді».
Одну ємність наповніть водою і покладіть у неї тенісні кульки. За допомогою ситечка виловлюйте кульки і складайте їх у суху ємність.

Гра з губкою.
Для цієї гри знадобляться дві ємкості і поролонова губка. Покажіть дитині, як за допомогою губки можна переносити воду з однієї ємності в іншу. Запропонуйте дитині зробити це самостійно. Інший варіант: використовуйте замість губки дерев 'яну ложку.

Гра «Дощик».
Візьміть кілька іграшок, наберіть води в маленьку лійку і запропонуйте дитині полити іграшки, уявити, що пішов дощик. Після того як дощик закінчиться, дайте дитині маленький рушник і запропонуйте витерти іграшки.

Робимо в контейнері «міні підводний світ».
Пластиковий контейнер (або великий таз) наповніть водою, підфарбуйте його харчовим барвником у блакитний колір, запустіть туди пластикові або гумові іграшки, рослини, камінчики. Можна пускати кораблики, підкорювати океани і придумувати різні сюжетні ігри;

Гра з кольоровим льодом.
Зробіть кольоровий лід, покладіть його в контейнер з водою. Можна спостерігати, як він тане або виловлювати його ситечком;

Гра «Чарівні розмальовки».
Для цієї гри знадобляться – серветка паперова або рушник, фломастери та ємкість з водою. Паперову серветку складаємо у форму листівки. Всередині листівки малюємо малюнок. Закриваємо листівку і занурюємо в воду.

Малюємо за допомогою пульверизатора:
Пульверизатори наповніть фарбою (розведений водою харчовий барвник або гуаш), прикріпите кілька листів ватману і дайте волю дитячій фантазії.

Ігри з піском:

«Граємо разом».
Навчіть дитину торкатися пісок руками; копатися в піску совком, лопаткою;
вставляти в пісок палички, гілочки, листики, камінці; топтати і розкидати пісок, ліпити паски з мокрого піску, використовуючи різні формочки;

Гра "Я печу, печу".
Дитина разом з батьками "випікає" з піску різноманітні вироби (булочки, пиріжки, тортики). Для цього використовуєте різноманітні формочки, насипаючи в них пісок, утрамбовуючи їх рукою або совочком. Пиріжки можна "випікати" і руками, перекладаючи мокрий пісок з однієї долоньки в іншу (якщо дія недоступна дитині, то виконуєте її при спільно). Потім дитина "пригощає" пиріжками маму, тата, ляльок).

Гра "Парканчики".
Дитина руками (за показом або при спільних діях) ліпить парканчики по колу. За таким парканом можна заховати тварин, ляльок, машинки, тощо.

Гра "Чарівні відбитки на піску".
Дорослі і дитина залишають відбитки своїх рук і ніг на мокрому піску, а потім домальовують їх або доповнюють камінчиками, щоб вийшли веселі мордочки, рибки, пташки, морських тварин, тощо) малювати паличкою, пальцем різні фігури, букви, цифри; насипати купки; будувати печери;

Гра "Хованки для мишки".
Дитина разом з дорослим копає невеликі ямки - норки руками або совочком. Потім, як приклад, мама бере іграшкову мишку в руки, імітуючи її писк. Потім її "мишка " пробирається в кожну норку і хвалить дитину за те, що вона зробила для неї чудові будиночки. Будиночки можна робити і для інших іграшок - зайчиків, лисенят, ведмежат тощо) залишати сліди на мокрому піску;

Гра "Топчемо доріжки".
Мама разом з дитиною крокують по піску, залишаючи сліди, при цьому можна використовувати слова такої потішки: "Великі ноги йшли дорогою: То-о-п, то-о-п, то-о-п. Маленькі ніжки бігли по доріжці: Топ-топ-топ! Топ! Топ-топ-топ! Топ! " Дорослий і дитина можуть змінювати цю гру, зображуючи того, хто може залишати великі і маленькі сліди. Великі сліди залишає клишоногий ведмідь. Маленькі сліди залишить після себе маленька білочка) заривати предмети;

Гра "Вгадай на дотик"
Попросіть дитину закрити очі, а ви в цей час ховаєте в пісок іграшку. Завдання дитини знайти в піску іграшку і відгадати на дотик, що це. Якщо дитина не називає іграшку. Вимовляйте самі: "Ура, ти знайшов ведмедика (зайчика)" закопувати руку; будувати місто тощо.

Гра «Малювання піском».
Малювання піском (пісочна анімація) останнім часом стало надзвичайно популярним. Таке заняття знімає стрес, дозволяє розслабиться як дорослій так і дитині, сприяє формуванню позитивних емоцій. Малювання відбувається безпосередньо пальцями по піску, що сприяє розвитку сенсорних відчуттів, розслабляє і гармонізує, а так само сприяє розвитку двох півкуль (оскільки малювання відбувається двома руками).

Гра « Піщаний конус».
Візьміть руки дитини в свою руку. Вільною рукою випускайте пісок з горсті, щоб він падав у долоньки дитини. Поступово в місці падіння піску утворюється конус, що росте у висоту і займає все більшу площу в підставі. Якщо довго сипати пісок на поверхню конуса то в одному, то в іншому місці, виникають "спливи", рухи піску, схожі на течію води. Дитину приваблює рух піску. Розповідайте дитині під час проведення дії - "Пісочок сиплеться, пісочок розсипається".

Шановні батьки, організовуючи гру, пам’ятайте!
Спроби відразу встановити контакт або нав’язати певні види діяльності без урахування доступного вашій дитині рівня комунікації (спілкування) можуть створити атмосферу нерозуміння. Тому спочатку не повинно бути ніяких мовленнєвих інструкцій, дитині надається повна свобода. Далі активне включення дорослого в діяльність, що дає дитині зрозуміти переваги спільної роботи з дорослим.

Поради батькам «Не заважайте дитині міркувати»

 Пізнавальний досвід дитини набуває якісно нової структури. Він стає чимдалі краще впорядкованим, системним, організованим. Проявом цього виступає прагнення дитини до осмислення сприйманого, тобто до його пояснення і навіть тоді, коли в неї недостатньо для цього знань. Розуміння причинності, доступне дитині, неухильно зростає протягом дошкільного віку. Істотний перелом настає приблизно в 5 років. Розвиток розуміння причинності йде у кількох напрямах:

- від усвідомлення зовнішніх причин до виділення прихованих, внутрішніх;

- недиференційоване, глобальне розуміння причин стає більш диференційованим і точним;

- відображається не одинична причина явища, а узагальнена закономірність (причини, фактори, умови).

У пошуку відповіді дитина незвичайним чином об'єднує об'єкти, ознаки і властивості, використовує аналогії, намагаючись пояснити невідоме за допомогою відомого. На допомогу приходять міркування дошкільника, що виконують важливі функції: допомагають йому зрозуміти надмірний обсяг інформації при обмежених знаннях, об'єднати різноманітні і незрозумілі явища в єдине ціле, знайти пояснення оточуючому світові.Міркування грунтуються на чуттєвому досвіді, на знайомих літературних творах. Їм властива конкретна образність. Особливістю таких пояснень є анімізм (одухотворення неживих предметів). Так, Ж. Піаже ставив перед дітьми питання «Звідки приходить вітер? Як він починається?» Діти 4-5 років вважають вітер результатом людського дихання. У Верна запитували «Чому корабель не тоне? Він важче за камінь, але не тоне?. Його відповідь: «Корабель розумніше, ніж камінь. ...Він не робить того, чого не повинен робити».

В об'єктах вона вирізняє найяскравіші і не завжди істотні ознаки, що приводить до незвичайних, на погляд дорослого, висновків. Зокрема, таких: «Діти ходять, котики ходять, а квіточка не ходить,- розмірковує Сергійко, у нього ніжки померли, їх у землю закопа- ли...».

У розвитку мислення дитини слід забезпечувати гармонійне поєднання його мотиваційних та операційних компонентів. Формування мотиваційних компонентів пов'язане із задоволенням та розвитком пізнавальних потреб малюка. Загальними умовами формування у дитини пізнавальної мотивації є демократичний стиль виховання (Лісіна М. І.), позитивне, тепле, інтимне, емоційно забарвлене і виразне ставлення дорослого (В. К. Котирло), діалогічне спілкування з ним. Створення атмосфери доброзичливості, відвертості, емоціональної піднесеності, радості у спілкуванні дошкільника з дорослим сприяє дитячій ініціативі та самостійності. Ставлення дорослого до дитячих питань багато в чому визначає подальший розвиток мислення. Відповіді на них повинні стимулювати мислення дитини, розвивати її самостійність, пізнавальну активність. Байдуже ставлення дорослого до питань дитини, або негативна реакція на них різко знижує пізнавальну активність дошкільника.

Адекватним педагогічним прийомом є організація спільного з дорослим чи однолітками пошуку відповідей у процесі експериментування, міркування, спостереження. Дорослому важливо проявити терплячість і розуміння незвичайних пояснень, які дає дошкільник, підтримуючи його прагнення проникнути у сутність предметів і явищ, встановити причинно-наслідкові зв'язки, взнати приховані властивості.

Наприклад, для розвитку допитливості у ранньому віці рекомендуються малюнкові завдання типу «Чим відрізняються?», «Що змінилось?», «Плутанини». Для молодших дошкільників можуть використовуватись завдання, розв'язання яких вимагає активних перетворень обстежуваних предметів: лабіринти, мозаїки, конструктори. Дитина при підтримці дорослого складає загадки, плутанини. 

Консультація «Причини виникнення порушення мовлення»

Порушення мовлення у дітей – це розлади мовної діяльності, які перешкоджають повноцінному спілкуванню та соціальній взаємодії.

Мовлення формується не з вимови першого слова, а з народження дитини. На нього впливають безліч факторів:

фізичний розвиток (недостатня рухливість губ, вади у будові мовних органів, родова травма мовної зони голови);

психологічні аспекти (затримка психічного розвитку);

оточення (грамотно побудовані розмови батьків).

Дизартрія. До 6 років мовлення швидке, малюк поспішає щось сказати, ковтає закінчення, розмовляє невиразно. Він гіперактивний, емоційний, легко збудливий.

Часто зустрічається у логопедичній практиці стерта форма дизартрії. Їй властиві невиразне мовлення та погана дикція. Причина виникнення – перенесене кисневе голодування під час пологів чи інша перинатальна патологія. Дитина після важких пологів може не кричати або крик у неї більш приглушений, ніж у інших дітей, до грудей не прикладається, має аритмічне дихання, неспокійна.

Гіпомімія. У старшому віці може виявитись гіпомімія – ослаблення виразних рухів обличчя. Тобто артикуляційний апарат не розвинений. Дитя мало рухає губами.

Протилежністю гіпомімії є спастичні лицьові конвульсії: м’язи напружені через порушення нервово-м’язової активності.

Гіперсалівація — ще одна поширена проблема у дітей: підвищене вироблення слини, яку дитина не встигає ковтати під час імпульсного вираження своїх думок.

Діагностика

Порушення мовлення в дітей діагностуються при елементарному спостереженні за їх щоденними здібностями. Лікар може виявити деякі відхилення від норми, провівши дитині серію спеціальних логопедичних тестів. У домашніх умовах показником можуть бути тести на координацію, оскільки вільне, добре поставлене ​​мовлення можливе лише у скоординованому тілі.

Тест №1: дитина стоїть рівно, заплющує очі, піднімає одну ногу, потім другу. У віці 3-4 роки вона може утриматися в такому положенні на кілька секунд.

Тест №2: у цьому ж віковому періоді дитина здатна стрибати на одній нозі та вміє перескакувати перешкоди. Є шанс це перевірити. Існує також перевірка на влучення в ціль м’ячем.

Якщо тести на координацію відхиляються від норми, необхідно звернутися за консультацією до дитячого невролога.

Лікування порушень мовлення

Важливо, щоб батьки вчасно провели логопедичне відновлення, аби виправити мовленнєву ваду. Інакше вона може залишитися на все життя.

Якщо у дитини нерозбірливе, спішне мовлення, то завдання батьків у цей період — грамотно скоригувати словесні ескапади свого чада і сформувати у нього повільнішу вимову: вчити вимовляти з пам’яті чотиривірші голосно і чітко.

Якщо не займатись подібними коригуваннями, то будь-який дефект може залишитися на все життя.