Консультація для батьків "Як захистити дитячу психіку під час війни".

 

Знак "-",дія віднімання, розв'язання прикладів на віднімання. КЗДО "Мрія"

Онлайн -казка про Святого Миколая. КЗДО "Мрія".

Заняття Дитина в соціумі. Тема:"Наш друг -книга". КЗДО "Мрія"

Заняття з математики. Знак "+",дія додавання, розв'язання прикладів. КЗД...

Інформація для батьків. Символи і обереги людини

 Символи і обереги людини

Одяг, взуття та прикраси – найнеобхідніші предмети в повсякденному житті людини. Однак вони виконували не лише практичну, але й не менш важливу символічну роль. В давніх віруваннях обереговим елементам надавали особливого значення. Зокрема це стосувалося прикрас, оздоблень і вишивки. Скажімо, коралі, каблучки, вінки, зрештою, вишивка на подолі сорочок та блуз, рукавах, комірі – не просто прикраси, а насамперед охоронне коло, яке мало убезпечити людину від злої сили. Не менш важливе значення відігравали й колір, крій та форма носіння одягу: це ж саме стосувалося взуття й прикрас. Щоб захиститись од стороннього «злого (недоброго) ока», позбутись «нечистої сили», навіювань і всіляких хвороб та напастей, людина оперізувалась обереговими елементами. 

Сорочка

Для сучасної людини сорочка є предметом одягу та естетичним фактором. У давніші ж часи вона мала й певну магічну функцію. Увесь процес, пов’язаний з виготовленням сорочок, їх одяганням і носінням, супроводжувався цілісною системою чітко визначених дійств і обрядів, окремі елементи яких дійшли і до наших днів. 

Широко побутують у народі такі прислів’я: «Тоді в домі Великдень, як сорочка біла», «Як неділя то і сорочка біла». Сорочка, отже, традиційно виконувала подвійну функцію – побутову й оберегову. Всім нам відомий вислів, який дійшов з глибини століть: якщо людині пощастило уникнути явної небезпеки, то казали, що вона в сорочці народилася. 

Згадаймо традиційне українське весілля. Для молодої було за святий обов’язок подарувати вишиту сорочку своєму судженому. Чітко визначалися й дні виготовлення сорочок. Найкращою дниною для шиття вважався четвер. Четвер є легким і вдатливим. Чи не тому в народі побутує народний вислів: «Доживеш до старості, якщо матимеш «четвергову сорочку». Годилося протягом дня покраяти і пошити «четвергову сорочку», на якій нав’язували чимало вузликів. За повір’ям такий виріб довго носитиметься, а його господар, якщо сорочки нікому не позичати, доживе до глибокої старості.

Сорочки були як обрядово-святкові, так і буденні.

На особливу увагу заслуговує «вінчальна сорочка». Кожна дівчина заздалегідь запасалася нею: на полотні вишивала чимало узорів, барвистість мала уберегти молоду «від зурочин». «Вінчальну сорочку» зберігали протягом усього життя, зодягаючи її лише на великі свята чи урочисті події (коли віддавали заміж дочку чи одружували сина). Нерідко іменний виріб переходив у спадок дочкам або внучкам і вважався «найдорожчим приданим». Зазвичай, коли дівчина виходила заміж, то мала виготовити не менш 10-12 святкових і повсякденних сорочок, що засвідчувало її особливу вдатливість і працьовитість.

Чимало вірувань пов’язано із одяганням сорочки. Особливо це стосувалося дітей. У давні часи новонародженого пеленали в батьківський одяг, якщо це був хлопчик, то загортали його в старий убір тата, а коли дівчинка, то у мамин – «бо вони вже випробувані».

Намисто

Не було в Україні дівчини, котра хоч би в якій скруті жила, не мала власного намиста (коралів). Віддавна побутував звичай: що пишніше у дівчини намисто, то більшу увагу й повагу викликала вона серед односельців. Що зумовлювало цей давній звичай: мода, традиція? Намисто мало подвійну функцію: магічну й естетичну. Роз’єднувати їх – означало б нехтувати давньою національною традицією; магічні й естетичні чинники настільки взаємопов’язані, що важко, а то й неможливо розмежувати їх. І все ж первісно головною роллю була оберегова. За допомогою амулетів людина намагалась убезпечитися від природних катаклізмів та злих сил. Це стосується і намиста. За українським звичаєм, кожна дівчина й жінка постійно носили намисто, особливо коли виходили на люди. 

Що пишнішим, барвистішим, із більшою кількістю разків було намисто, тим магічнішим вважалося. В жодного народу не було такої величезної пошани й любові до жіночої прикраси – намиста, як в українок. Як тільки народжувалася дівчинка, для неї з першого ж дня батьки готували «іменний амулет». Він передавався в спадок від матерів і бабусь, і що давнішим був, то магічнішим, а відтак і ціннішим. Образ українки в чужинців асоціювався з двома найголовнішими ознаками: намистом і барвистою вишиванкою.

Вінок

Вінок — це символ жіночого начала, дівування та дівочої цнотливості. Загалом, вінок — знак життя, долі, життєвої сили, досконалості й перемоги життя над смертю. В Україні вважали, що вінок-оберіг захищає дівчину від недоброго ока, від нечистої сили. Іноді між квітами у вінок вплітали часник, любисток та полин — від цього зела чимдуж тікала всіляка чортівня. На українській землі вінок також відомий здавна. 

Хустка

Зберігає український народ, як давній символ, пам’ять про хустку. Це перша ознака одягу жінки. Хустка широко розповсюджена по всій Україні. Багато чудових традицій і обрядів було пов’язано з хустиною. У кожній родині, де підростала дівчина, розмальована на коліщатах скриня мала повнитися хустками. Їх дбайливо оберігали, ними хизувалися, приспівуючи:

Я не панна, я – господиня,

У мене хусток повна скриня!

Українські хустки бувають різного кольору, з різними  візерунками. Вишивалися хустки золотою, шовковою та срібною нитками.

Крім побутового, дівоча хустка в Україні має ще й обрядове значення. Так, при сватанні дівчина перев’язує руку парубкові на знак згоди бути його дружиною. У народній пісні про це співається:

Ой, маю я одну хустку

та їй нема року.

А то буде миленькому

на осінь до боку…

В часи козаччини був добрий звичай у наших дівчат, коли козаки вирушали у похід, то кожна дівчина своєму нареченому дарувала вишиту хустину, як символ вірности в коханні. 

На випадок, коли козака спіткає смерть в дорозі, чи він згине в бою, хустка від дівчини виконує важливу роль: нею вкривають обличчя козака, «Щоб хижі птахи очей не довбали, козацької крови не випивали…» 

Якщо козака ховали з військовими почестями, то тіло його клали в домовину, накривали червоною китайкою, а вишиту хустину клали на осідланого коня, якого вели за домовиною.

 Обручка як оберіг

Ще древні римляни і греки обмінювалися обручками при укладанні шлюбу.

Незаміжній дівчині, котра прийшла як гість на чиєсь весілля, слід обов’язково постаратися доторкнутися до обручки нареченого або нареченої. Тоді її власне весілля не змусить на себе довго чекати.

Здавна вважали, що обручки мають певну надприродну силу, тобто є оберегами, тому їх часто використовували для лікування (хворі місця промивали водою, настояною на обручці).

Лялька-мотанка – берегиня та богиня

Найдавніший зразок оберега – жіноче божество, берегиня-ляля (тобто, «земля», «богиня землі», «охоронниця»). Берегиня – мати всього живого, захисниця людини, природи та добра, охоронниця дому. Ляльку-берегиню створили понад 5 тисяч років тому. Це – не просто дитяча іграшка, це – витвір мистецтва. Народна лялька дуже екологічна, духовно чиста, образна і символічна. Для виготовлення ляльок використовували траву, сіно, солому, кукурудзиння, нитки, ганчір’я. Лялька була оберегом душі людської. Наші предки клали її у колиску для новонародженої дитини, щоб у хаті не селилися домовики; ляля забавляла дитя, допомагала йому пізнавати світ, перебирала негативну енергію, забирала хворобу; ляльку віддавали богам за здоров’я, урожай, дощ. Обличчя в мотанки повинне бути біле, або на ньому має бути хрест – щоб у ляльку не вселився злий дух. Мати повинна зробити своїй доньці та подарувати її на весілля, на щасливе заміжжя та на народження здорових діточок. Оцей хрест, ці дві лінії – це чоловіче (вертикальне) та жіноче (горизонтальне) начала, їхнє перехрещення символізує продовження роду. По тому, як на світ з’явиться нове життя, треба повернути ляльку тричі проти годинникової стрілки, мовлячи: «Відвернися злом, повернися добром» – і покласти в колиску, де дитина спить. Ця лялька охоронятиме її сон. Оберіг викидати не можна – треба передати його вже своїм дітям.

Писанка – оберіг, символ життя

З давніх-давен люди звертаються до Бога з молитвою, здіймаючи руки до неба, благаючи захистити від лиха та зла. Тому рука, розкрита долоня стала символом захисту. Охоронцем домашнього вогнища завжди вважався вуж, а оберегом господи від грому і пожежі – півень. Найсильнішою захисницею всього живого є Мати-Берегиня. Люди малювали їх зображення на стінах житла, вишивали, ліпили з глини. Але найбільшу силу ці обереги мають, якщо їх написати на білому яєчкові. Вважали, якщо в кожній сім’ї будуть писати писанки з такими символами, то сім’ю минатимуть біди.

Своє значення мали і кольори.

Жовтий – символ сонця і зірок, врожаю.

Червоний – колір радості та повноти духу, любові.

Зелений – пробудження природи.

Синій – небеса, вода, повітря.

Блакитний – чистота.

Коричневий, у різних відтінках чорний – символ землі.

Розмальовування писанки – це вже своєрідний ритуал. Пишуть її, помившись, у чистій хаті біля вогнища (свічки), коли домочадці полягали спати. Для розпису вибирають ціле яйце, не тріснуте, бажано домашнє, щоб було запліднене, інакше втрачається його магічна сила, і ні в якому разі яйце не вариться, бо з вареного не буде життя. За законом писанкарства, оберіг має зберігатися рік, до чергового Великодня, а потім пишеться нове яйце, адже протягом року в людини щось змінюється в життя, вона прагне чогось іншого, відповідно, замовляє щось нове для себе. Стара писанка закопується в землю. Викидати її чи бити не гоже. Писанки, на відміну від крашанок, у їжу не вживають, адже це обереги. Писанки можна зберігати скільки завгодно. Писанка не є суто великоднім атрибутом, як більшість гадає. Її писали протягом року до різних свят, на весілля, дарували на добробут. 

Консультація для батьків "Як розповісти дитині про свою роботу і про людей різних професій

 Консультація для батьків

 "Як розповісти дитині про свою роботу і про людей різних професій" 

         Дітям досить розповісти наступне - Назва професії і відповідний вид діяльності - без подробиць, тільки у загальних рисах, про те, що на світі є багато різних професій. Професії батьків, і яку користь вони приносять своєю працею людям. Уточнити, які професії знає дитина. Особливості характеру представників різних професій : сміливі пожежники, творчі дизайнери, відповідальні лікарі.

       - Інструменти і предмети, з якими працюють фахівці. Дуже важливо під час цих оповідань дотримуватися досить нейтральної позиції - не "рекламувати" спеціальність, яка подобається, і не принижувати представників професії, до якої ви ставитеся зневажливо. Дитина повинна отримувати тільки загальну інформацію і сам для себе вирішувати, які професії йому цікаві, а які - не дуже. 

        Рекомендації по ознайомленню з професіями по дорозі в дитячий сад або на прогулянці.

         Звичайно, ця тема неодноразово обговорюватиметься в дитячому саду, але повторити пройдене ніколи не завадить. Методика бесіди на прогулянці дуже проста: звертайте увагу на усіх людей, зайнятих справою, і називайте дитині їх професії. Побачили двірника у дворі - розкажіть про цю важку і важливу професію, проходимо повз будівництва - дізнаємося про професію будівельника. Зашли по дорозі в магазин. Запитайте: хто тут працює? Повернувшись додому, ще раз згадаєте, людей яких професій ви зустріли сьогодні. Закріпити матеріал можна, попросивши дитину намалювати, наприклад, будівельника в жовтій касці або двірника, що прибирає листя.

      Гра "Назви професії" - ця зрозуміла і цікава гра порадує не лише дітей, але і дорослих. 

     Правила дуже нескладні і грати можна упродовж усього дня. 

     Наприклад, сім'я зібралася за сніданком. Давайте подивимося, що у нас на столі. Бутерброди, чай, омлет. Відмінний привід поговорити про сільськогосподарські професії. Звідки беруться яйця, сметана, хліб? Хто працює на птахофабриці, в полі, на фермі? Люди яких професій виростили і зібрали урожай, змололи борошно, випекли хліб і, нарешті, доставили в магазин, де його купив папа? Так само можна простежити створення будь-якої речі у будинку, включаючи, наприклад, книжку улюблених дитячих віршів і оповідань. Довелося потрудитися величезній команді людей, починаючи від автора, видавця, працівників друкарні і закінчуючи продавцем книжкового магазину, щоб книга потрапила в руки читача. Ця гра також призначена дітям до 6 років.

         Незалежно від того, який спосіб розповісти про дорослі професії вважали за краще батьки, є деякий план(схема), що за чим слід робити: 

1. Чітко назвати повне найменування професії і зробити маленький нарис про те, що саме робить той або інший працівник. 

2. Далі описати місце його праці. Наприклад, для лікаря і медсестри - це лікарня або поліклініка, а для кухаря - кухня, їдальня дитячого садка або ресторан та інше.

3. У тих випадках, коли при роботі слід носити форму, можна познайомити дитину з окремими видами і розповісти, чим один костюм відрізняється від іншого. У що одягнений міліціонер, а в що пожежник, машиніст потягу і інш. 

4. Відповісти на питання малюка про використовуване в процесі роботи устаткування або інструмент. Міліціонерові потрібний жезл, кравчисі - ножиці, швацька крейда і лінійка, астрономові - телескоп. 

5. Описати, а по можливості показати наочно або програти дії робітників : кухар - варить, журналіст - бере інтерв'ю, клоун - розважає публіку.

6. Охарактеризувати отримувані у кінці роботи результати: приготовані обід, вилікуваний зуб або надоєне молоко. 

7. У кінці бесіди варто поговорити про значущість, корисність і необхідність праці однієї людини для інших.

Консультація для батьків "Трудова діяльність дошкільника як передумова професійного визначення."

 Трудова діяльність дошкільника 

як передумова професійного  визначення

«Радість праці – 

могутня виховна сила»,  –  

писав В. О. Сухомлинський.

У дошкільному віці складаються сприятливі умови для формування у дитини необхідних для включення у працю дорослих якостей, для вироблення початкових трудових умінь та навичок. 

• Для дорослих стоїть важлива задача повною мірою використати можливості віку для максимально ефективного розвитку в дитини трудової діяльності. 

Найкраще засвоюється саме те, що викликає в дитини позитивні переживання, тому її працю слід організовувати так, щоб виникали радість праці, задоволення процесом та результатом її виконання. 

Однією з провідних умов формування трудової діяльності є 

• бажання дитини брати участь у житті дорослих, наслідувати їх, тісно переплетене із зростанням її прагнення до самостійності. 

Перші спроби малюка включатись у життя дорослих, діяти як вони – слід обов'язково підтримувати. Адже мама швидше приготує обід, якщо не відволікатиметься на допомогу донці, яка «ліпить вареники» разом з нею. 

Щоб малюк полюбив працю, недостатньо лише одного бажання, 

• він повинен оволодіти технічною стороною праці (вміннями й навичками), 

• а також розкрити для себе сутність праці як основи життя людського суспільства. 

У праці відшліфовуються узагальнені дії: 

• вміння організовувати свою роботу, 

• контролювати, 

• оцінювати,

•  формуються специфічні якості особистості: 

• працьовитість, 

• працездатність, 

• звичка до регулярної праці, 

• потреба бути корисним, 

• допомагати.

Надзвичайно позитивно трудова діяльність впливає на розвиток

• самостійності, 

• суб'єктності, 

• творчих здібностей дитини. 

Вона навчається проявляти ініціативу, впливати на думки й почуття інших людей через результати своєї праці. Праця дошкільника сама по собі не має суспільної значущості, характерної для праці дорослих, проте розкриває для дитини цю значущість, сприяє оволодінню суспільними мотивами праці.

Праця дошкільника набуває систематичного та розгорнутого характеру завдяки включенню в неї ігрових моментів, пов'язуванню із уявними ситуаціями, прагненню наслідувати дорослих. 

• Якщо створити ігрову мотивацію, дитина краще виконує монотонну господарсько-побутову працю. Наприклад, якщо дитина уявляє себе снігоприбиральною машиною, то в неї краще виходить прибирання снігу з доріжки.

У різноманітних видах трудової діяльності дитина одержує, узагальнює і систематизує уявлення про працю дорослих, їх професії; проходить перший (емоційний) етап професійного самовизначення, коли виникають перші уподобання, намічаються професійні інтереси. Разом з тим розширюються знання дитини про професії. 

Знання про професії не обмежуються лише назвами професій. Діти добре обізнані зі знаряддями, інструментами, технікою, які характерні для окремих професій, використовують свої знання в іграх: лікар користується стетоскопом, шприцем, голками, медичним посудом, термометром; вчитель має ручку, зошит, журнал, у класі розташовані парти, дошка; водій керує машиною, в нього є запасне колесо, ключі для закручування гайок тощо. Старші дошкільники орієнтуються і на процес праці, описуючи послідовність його виконання. 

• Складовою частиною дитячих уявлень про професії є виділення якостей, необхідних для представників певних професій: 

• лікар охайний, уважний; вчитель - розумний, уважний.

У дитини виникає повага до праці дорослих, розуміння її суспільного значення. Знання про працю дорослих виступають як центральна ланка уявлень про соціальну дійсність (В. І. Логінова).

Факти про футбол: історія найпопулярнішого спорту в світі | DW Ukrainian

Вітальні листівки від групи "Капітошка" до Дня Збройних Сил України.

Бесіда для батьків " Ознайомлення з декларацією прав дитини".

Флешмоб "Щастя в родині очима дітей"Щасливі моменти сім'ї Івана Гамзи,Лізи Мельник,Саші Дорохіна та братів Марка та Макара Негреби.

Вітальна листівка до Дня Збройних Сил України. КЗДО "Мрія"

Консультація для батьків "Батьківська любов"

7 грудня-День української хустки.Наймиліші дівчатка з групи Капітошка.

7 грудня Всесвітній день Української хустки. Запровадження Всесвітнього Дня Української Хустки на державному рівні викликано тим, що споконвіку українки носили хустку, яка вважалась оберегом, символізувала любов та свободу, вірність традиціям і патріотизм. Тож започаткування свята Української Хустки сприятиме збереженню та відродженню українських традицій.

Відео- консультація "Сім'я - простір без насильства"

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДом.