Порада «Як привчити дітей до праці»

 Праця дітей дошкільного віку є найважливішим засобом виховання. Весь процес виховання дітей в дитячому саду може і повинен бути організований так, щоб вони навчилися розуміти користь і необхідність праці для себе й для колективу. Ставитися до роботи з любов'ю, бачити в ній радість - необхідна умова для прояву творчості особистості, її талантів. Працьовитість і здатність до праці не дається від природи, але виховується з раннього дитинства.  

Самообслуговування - це перший вид праці, до якої залучають дітей. Це справжня праця, яка полягає у догляді за своїм тілом, одягом, предметами побуту і триває протягом усього життя людини. З огляду на це дорослі мають стимулювати, а не стримувати самостійність дітей на етапі дошкільного дитинства, особливо до самообслуговування, позитивно оцінювати результати. Якщо, наприклад, самообслуговування більше виховне значення має в молодших групах - воно привчає дітей до самостійності, до подолання труднощів, озброює навичками, то в старшому дошкільному віці ця праця не вимагає зусиль, для дітей стає звичною.          Привчання дітей самим одягатися, умиватися, їсти, прибирати за собою іграшки на місце формує у них самостійність, меншу залежність від дорослого, впевненість у своїх силах, бажання і вміння подолати перешкоди.

Праця дітей в природі найбільш цікавить дітей, адже дає змогу багато діяти не з предметами, а з живими об'єктами, які своїм станом реагують на дії. Дошкільники спроможні доглядати за рослинами: кімнатними, городніми, садовими. Праця у природі сприяє розвитку спостережливості, допитливості дітей, виховує в них інтерес до сільськогосподарської праці, повагу до людей, які нею займаються. Батьки разом з вихователями повинні залучати діток по догляду за рослинами в куточку природи, висаджувати цибулю, підливати, протирати листочки  вазонів, розпушувати землю, а також доглядати за хатніми улюбленцем вдома і в дитячому садку.
Робота з сім'єю. Виконання певних посильних трудових обов'язків сприяє вихованню у дитини почуття відповідальності, доброзичливості, чуйності. Для формування усіх цих якостей в сім'ї є найсприятливіші умови. Тут всі справи і турботи загальні. Спільна з батьками або іншими членами сім'ї праця спонукає дитину допомагати один одному. У сім'ї діти постійно бачать, що батьки роблять: готують їжу, прибирають квартиру, перуть білизну, шиють. Спостереження за тим, як виконують дорослі ці повсякденні справи, поступово допомагає дитині зрозуміти їх значимість і ставлення батьків до праці. Необхідно пам'ятати і батькам про важливість ознайомлення дитини з їх працею на виробництві, про те, що вони роблять і яку користь приносять людям; наприклад, мама - лікар, вона лікує хворих; тато - педагог, він навчає дітей. У процесі  ознайомлення з працею дорослих у дитини виховується повага до праці всіх людей. Гуляючи з дитиною, потрібно навчити дитину кидати сміття тільки в смітник, ознайомити з працею двірника. Чиста вулиця - результат його праці. Таким чином, трудова діяльність є одним з важливих чинників виховання особистості. Головна розвивальна функція праці - це перехід від самооцінки до самопізнання. Крім цього в процесі праці розвиваються уміння і навички. В трудовій діяльності формуються нові види мислення. Внаслідок колективної праці дитина одержує навики роботи, спілкування, співробітництва, що покращує адаптацію дитини в суспільстві.

 Поради щодо трудового виховання дітей залучати дитину до трудових справ сім'ї якомога раніше; 

за дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов'язки, за виконання яких вона має бути відповідальною; 

не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині при­воду до ухиляння від своїх обов'язків;

 не карати дитину працею: праця має приносити радість та задоволення; 

учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності - раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

 не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім наванта­женням; 

не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане доручення; 

не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від неї особливих зусиль.