Порада "Як залучити дітей до елементарної господарсько- побутової праці( прибирання іграшок)"

Варто зауважити, що в людський мозок не закладена функція підтримки чистоти і порядку. Це навички, які дитина набуває в процесі виховання. У психології це називається «засвоєнням культурного досвіду».

Як привчити дитину до порядку — одне з найпопулярніших батьківських запитань.

Потрібно усвідомити два простих правила:

Перше правило

Закликати сина або дочку до порядку в кімнаті немає сенсу, якщо ви самі його не підтримуєте. Основа виховання — особистий приклад. Якщо татові брудні шкарпетки живуть своїм життям, якщо мама не застеляє вранці ліжко й всі дружно збирають в раковині брудний посуд — для дитини це приклад, ідеал порядку. Вимагати від неї іншої поведінки нелогічно й нечесно.

Друге правило

Пізно вчити дітей стежити за чистотою в будинку, якщо звичка прибирати речі не сформувалася в ранньому дитинстві. Не буває «занадто рано»: поняття про чистоту і порядок закладаються у дітей досить рано: коли малюк починає ходити, розбірливо говорити і вже усвідомлює себе самостійною особистістю.

Прагнення до порядку не є природною потребою, тож цю звичку треба формувати. Спочатку варто робити це разом, але це буде спільною грою: мама прибирає, а дитина повторює. Але майте на увазі, що при першій нагоді вона знову все розкидає. І не тому, що дитина не вихована й робить це на зло, просто розкидати іграшки це також цікава гра.

А ось нагадувати про те, що треба прибрати у себе в кімнаті, повісити одяг в шафу, а підручники скласти в портфель, доведеться ще довго. Насправді мало хто з дітей організований настільки, що їм не потрібно нагадувати про такі речі.

Вікові особливості привчання до дисципліни 2-3 роки

Щоб уникнути конфліктів з приводу неприбраних іграшок, батькам малюків доведеться прийняти факт: 2–3 роки — не той вік, коли чистота в кімнаті наводиться без нагадувань. Наберіться терпіння.

Дітям комфортніше перебувати в хаосі, це їх спосіб організації простору. Але це не означає, що з цим треба змиритися.

Якщо в сім’ї діють певні норми і правила, прищеплюйте їх і дитині.

У цьому віці прибирання — це захоплива гра. Для малюка важливий час, проведений разом з мамою. Придумайте гру, результат якої — чиста і прибрана кімната.

Ініціатором прибирання виступає мама, а дитина допомагає. Не присоромлюйте дитину, якщо вона просить допомогти з прибиранням іграшок.

Якщо ви бачите, що чадо проявляє ініціативу і починає прибирати іграшки або допомагати зі справами по дому — не відштовхуйте, не висміюйте та не критикуйте. Звичайно, 3-річний малюк не зітре пил ретельно. Але спроби варті похвали. Підтримуйте дітей і заохочуйте. Нехай у дитини буде своя ганчірочка або совочок. Дітям у віці «я сам» це важливо.

Нехай спільне прибирання стане звичкою і ритуалом. Ви повинні робити це разом регулярно, а не час від часу.

І ще один дуже важливий момент: чим більше роздратування і агресії буде виходити від дорослого з приводу «розкиданих всюди речей та іграшок», тим менша ймовірність того, що порядок колись стане природною внутрішньою потребою. Тож якщо ви хочете прищепити дитині любов до чистоти та порядку — наберіться терпіння.

Консультація для батьків "Роль гри у вихованні дитини"

Конвенція ООН про права дитини закріплює право дітей на ігри. Тому кожна дитина, незалежно від умов, часу, відчуваючи потребу у грі, повинна мати гарантовані можливості для реалізації власних ігрових задумів. Провідний вид діяльності дітей дошкільного віку - сюжетно-рольова гра. Її вплив на формування соціальної компетентності дошкільника полягає у тому, що завдяки ігровому наслідуванню і рольовому перевтіленню дитина знайомиться з нормами і моделями людської діяльності та взаємовідносин, які стають зразками для її власної поведінки. Гра - провідна діяльність дошкільнят, в якій вони виконують ролі дорослих, відтворюючи в уявних ситуаціях їх життя, працю та стосунки.

Важливе значення гри полягає в тому, що діти в невимушеній формі, відтворюючи світ дорослих, засвоюють моральні норми, отримують уявлення про професійні та сімейні ролі. Гра забезпечує розвиток у дошкільників рухових, розумових та мовленнєвих навичок. Діти, відображаючи в грі різні сторони життя та особливості діяльності дорослих, поповнюють і уточнюють свої знання про навколишній світ, вчаться співпереживати і відрізняти вимисел від реальності.

Дитяча самостійна гра має ряд особливостей: Гра являє собою відображення дітьми навколишнього життя дій, діяльності людей, їх взаємовідносин в обстановці, створюваної дитячою уявою (У грі кімната може бути і морем, і лісом, і станцією метро, і вагоном залізниці). Діти надають обстановці те значення, яке обумовлено задумом і змістом гри. Гра має самодіяльний характер (Діти є творцями гри, її творцями. Вони, як уже зазначалося, відображають у ній свої знання про відомі їм життєвих явища і події, висловлюють своє ставлення до них).  У грі дитина поєднує і взаємопов'язує образ, ігрові дії і слова (Це не зовнішні ознаки гри, а сама сутність. У грі дитина живе діями і почуттями зображуваного героя. Діти не грають мовчки, навіть, коли дитина грає одна, вона розмовляє з іграшкою, веде діалог з уявним учасником гри, говорить за себе і за маму, за лікаря і хворого і т.д. За допомогою мовного спілкування в грі діти обмінюються думками, переживаннями, уточнюють сенс і зміст гри). 

Для успішної організації сюжетно-рольових ігор дітей необхідно дотримуватися  вимог до гри:  кожна дитина повинна вміти виконувати будь-яку роль тієї чи іншої гри (мінятися ролями);  вживати ввічливі слова - необхідна умова культури спілкування;  ігровий матеріал має бути привабливий і розміщений у доступних для дітей місцях;  не забороняти дітям виявляти свою ініціативу щодо гри, а навпаки, всіляко підтримувати її. Але щоб діти гралися, батькам радимо створювати удома  належні умови, а саме: виділяти достатньо часу та місця для гри; забезпечувати дітей різноманітними іграшками та іншим ігровим матеріалом; збагачувати малюків яскравими різноманітними враженнями та позитивним життєвим досвідом; формувати належні ігрові вміння на кожному віковому етапі; вчити спілкуватися з ровесниками; бути уважними, чуйними, тактовними щодо своїх однолітків.

Консультація "Сім'я - джерело виховання дитини"

Середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом матеріальної й емоційної підтримки, засобом збереження і передавання культурних цінностей від покоління до покоління є сім'я. Найважливішою умовою родинного виховання є міцний фундамент оім'ї, який базується на авторитеті батька і матері, подружній вірності чоловіка і дружини, їхній любові до дітей, відданості обов'язку їх виховання, повазі й любові до батьків і материнському покликанні жінки.    Сім'я має прищепити шанобливе ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, історії та культури свого народу. Це потребує злагоджених зусиль сім'ї з усіма виховними закладами.    Особливе місце в родинному вихованні належить матері. Саме вона має найсильніший вплив на дітей, особливо у сфері духовно-морального виховання. Без материнського тепла і ласки діти виростають похмурими, замкненими, злостивими, впертими, схильними до девіантних вчинків. Не меншу роль у родинному вихованні відіграє і батько, особливо коли йдеться про виховання хлопчиків. Повністю реалізувати свої виховні функції батько і мати можуть лише тоді, коли мають авторитет у дітей.     Правильно налагоджене розумове виховання в сім'ї покликане не лише допомогти дітям нагромадити знання, а й сформувати науковий світогляд, оволодіти основними розумовими операціями (аналізом, синтезом, порівнянням). Батьки мають також навчити дітей слухати, висловлювати свої думки усно і письмово, рахувати, працювати з книгою, комп'ютером тощо, тобто готувати їх до розумової діяльності.    Родинне виховання завжди здійснюється в реальному житті і трудовій діяльності сім'ї, що невід'ємна від праці всієї держави. Тому трудове та економічне виховання за своєю суттю є родинно-державним.    Успіх родинного виховання значною мірою залежить від організації домашнього побуту. Педагогічну цінність становить доцільно організований родинний побут, в якому немає нічого зайвого, оскільки кожна річ і кожен предмет має своє призначення, своє місце. Затишна домашня обстановка облагороджує дітей. Наявність у них тільки потрібних предметів привчає до акуратності, ощадливості та бережливості.    В умовах сім'ї важливу роль відіграє також естетика побуту: кімната, в якій живе дитина, речі, що оточують її, одяг. Усе це має бути простим, зручним, гігієнічним і привабливим, сприяти розвитку художнього смаку, створенню хорошого настрою.    Повноцінне сімейне виховання можливе у повноцінній здоровій сім'ї. Якщо сім'я є неповною, не має достатніх матеріальних, комфортних житлових умов, це значно ускладнює процес виховання дітей. Негативно позначається також невміння батьків знаходити адекватні вікові дитини прийоми і методи виховання, неузгодженість виховного впливу на дітей.    Немало сучасних батьків допускають помилки у вихованні дітей. Сім'ї, в яких ростуть так звані важкі діти, з точки зору педагогіки поділяють на педагогічно неспроможні, педагогічно пасивні й антипедагогічні.    Отже, сім'я здійснює різноспрямоване виховання підростаючого покоління. Ефективність цього процесу залежить від здатності батьків уникати помилкових впливів на дітей.

Інформація для батьків "Перший крок до природи. Екологічний розвиток дітей."

Сьогодні важливо усвідомлювати нерозривний зв'язок природи і людини, що носить взаємний характер. Свідоме і бережливе ставлення кожної людини до природи можливе тільки при наявності екологічної культури, широких екологічних знань, які повинні формуватись, починаючи з дитинства. 

Основою формування свідомого ставлення до природи є знання про неї, усвідомлення себе активним суб’єктом природи, суб’єктом світу, у якому живе дитина. Актуальною в наш час є проблема формування екологічної свідомості та екологічної культури у дітей дошкільного віку. Важливо, щоб вихованці брали участь у збереженні і збагаченні природи рідного краю, тільки у цьому разі у них сформуються необхідні уміння і навички, розвинеться відповідальне, бережне ставлення до навколишнього середовища.

Екологічне виховання є складовою частиною всебічного і гармонійного розвитку особистості. Ми маємо спрямувати свою діяльність на те, щоб виховати в кожної дитини почуття особистої відповідальності за все живе на Землі (не зривай квітку – вона зів’яне; не лови метелика – він загине; красу слід сприймати серцем; не рви без потреби гриби; не ламай гілки дерев і кущів; не випалюй минулорічну траву; не лишай слідів свого перебування в природі тощо).

Екологічна свідомість як компонент інтелектуальної діяльності, визначає зміст поведінки особистості, і тому так важливо починати формувати її з дошкільного віку. І найкращим помічником у цьому стає сама природа. Але природа сама собою не виховує. Дитина стає розумною, моральною, прекрасною, доброю і непримиримою до зла за умови активної взаємодії з навколишнім середовищем. Для повноцінного розвитку потрібне живе спілкування з природою. Тому більше занять бажано проводить на свіжому повітрі. В.О.Сухомлинський писав: «…спостереження мають осмислюватися і запам’ятовуватися. Я прагнув, щоб в усі роки дитинства навколишній світ, і природа постійно живили свідомість дітей яскравими барвами, картинками. Ми йшли в природу вчитися, думати, спостерігати». Наслідуючи прийоми і методи видатного педагога, потрібно брати дітей за руку і вести їх спостерігати, думати, мислити, закохуватися в рідне довкілля. Спостереження пов’язувати з працею (в кожному куточку вчить залишати серця частинку). «Діти не тільки спостерігають, думають. Вони шукають відповіді серед природи на численні дитячі «чому ?».

Треба вчить дітей правилам поведінки в природі, і домагатися їх виконання, тому що формування екологічної свідомості – це не тільки знання морально-етичних норм і правил поведінки, а й таке ставлення, що перетворює їх у внутрішнє надбання людини, робить їх регулятором поведінки. Для розуміння й усвідомлення правил природокористування вчіть дітей спостерігати в довкіллі, відчувати єдність з ним. Під час споглядання протягом кількох хвилин кожного дня показуйте і називайте окремі ознаки і обов’язково словесно описуйте те, що сприймають діти. Людина, як істота соціальна, засвоює норми і правила поведінки, що прийняті в суспільстві, і як істота духовна відкриває для себе людську культуру. Але екологічні знання і розвиток емоційного та ціннісного компонентів не гарантують формування екологічної свідомості. Тому формуйте у дітей екологічну свідомість практично-дійового характеру і вчіть давати справедливу оцінку наслідкам впливу людської діяльності в природному середовищі.

Розпочинати роботу над формуванням екологічної свідомості потрібно з дітьми молодшого дошкільного віку. Спостерігаючи за об’єктами природи, треба звертати увагу малят на їх привабливість (метелик, птахи, котик), яскравість (квіти, осіннє листя, захід сонця). Молодші дошкільники дуже чутливі до краси, тому доцільно навчати їх висловлювати свої почуття в малюнках, замальовувати побачене.

Під час спостережень в природі, дітям можна дати альбомчики і олівці, для того, щоб вони замальовували побачене, а потім дали назви замальовкам, склали твори-мініатюри. Дорослий повинен спонукати вихованців обережно досліджувати, експериментувати, прихильно ставитись до нього, заохочувати доглядати за мешканцями куточка природи, городу, квітника.

Задовольнити дитячу допитливість, заохотити малюка до активного пізнання оточуючого світу, оволодіти способами пізнання зв’язків між предметами і явищами природи допомагає гра. Саме гра сприяє поглибленню емоційних переживань дітей, розширює їх уявлення про світ. Під час прогулянок на свіжому повітрі треба проводить екологічні ігри та цікаві завдання, які об’єднані спільною темою.

Велику роль у формуванні екологічної свідомості має практична дослідницька діяльність в природних умовах. Екологічна освіта, має починатися з об’єктів найближчого оточення, з якими дитина зустрічається у повсякденному житті. Процес навчання буде малоефективним без емоційного сприйняття дерев, птахів, світанків, квітів. Вирішити ці завдання в процесі дослідження допомагає екологічний проект. Він може бути короткотривалим або довготривалим, залежно від масштабу завдань, віку та можливостей дітей. Під час роботи з проектом діти спостерігають, досліджують, малюють, ліплять, граються, слухають музику, знайомляться з літературними творами, складають свої казки та оповідання.

«Природа стає виховним могутнім фактором лише тоді, коли маленька людина після трьох – чотирьох років навчання… з подивом приходить до думки: світ навколо мене став багатшим, красивішим і ця зміна світу – моя праця, це я».

Поради батькам "Як одягнути дитину навесні!"

ЯК ОДЯГНУТИ ДИТИНУ НАВЕСНІ?

Весна – сама мінлива і непередбачувана пора року, яка по черзі радує то теплими сонячними днями, то несподіваними морозами та холодним вітром. У цей період особливо важливо приділити належну увагу гардеробу дитини, щоб не допустити застуди.

Знаючи, що навесні діти частіше хворіють, багато батьків намагаються одягати їх тепліше, забуваючи при цьому, що дитячий одяг повинен бути комфортним. У ньому не повинно бути занадто жарко, щоб дитина не потіла або, навпаки, надто прохолодно, що теж шкідливо для здоров'я. Тому, щоб прогулянки на свіжому повітрі приносили лише користь, нижче ми докладно розберемося, як правильно одягнути дитину навесні.

На замітку! Всі батьки обов'язково повинні пам'ятати, що перегрів для дитячого організму набагато небезпечніший за переохолодження. Перегріваючись, терморегуляція тіла порушується, і дитина починає пітніти. Це небезпечно, оскільки у мокрому одязі шанси захворіти збільшуються у кілька разів. Для того щоб перевірити, жарко малюкові чи ні, досить просто доторкнутися до його спини – якщо вона волога, дитину необхідно терміново переодягнути у легші речі.

Основні правила дитячого весняного гардеробу

Батьки, підбираючи одяг для дітей на весну, обов'язково повинні враховувати такі фактори, як:

• Комфорт

Незалежно від того, що на дитині буде надіте (куртка, штани, комбінезон, светер або штани), всі речі повинні бути зручними – підходити за розміром та не обмежувати рухів. Занадто вузький або, навпаки, об'ємний одяг викликатиме дискомфорт і заважатиме під час активного проведення часу на вулиці.

• Практичність

Дитячий демісезонний одяг повинен бути не тільки красивим, а й практичним. Купуючи речі на весну, потрібно звертати увагу на матеріали з яких вони зроблені. Куртки краще брати вітро- і водонепроникними, а решта речей (джемпера, штани, кофти, колготи) повинні бути зроблені з натуральних дихаючих тканин. Наприклад, з легкого, приємного до тіла трикотажу, одяг з якого відрізняється довговічністю, зносостійкістю, практичністю та доступною ціною.

• Якість

Перед тим як купити виріб, потрібно уважно оглянути його шви та рядки. Вони повинні бути акуратно виконаними, рівними, без дефектів і ниток, які стирчать. Фурнітура має бути якісною та надійно закріпленою.

• Фасон

Дизайн та моделі весняного одягу потрібно вибирати виходячи з практичності та смакових уподобань дитини. При цьому бажано, щоб усі вироби були не однотонними, а яскравих та життєрадісних кольорів, які будуть помітні здалеку.

Інформація "Профілактика кишкових захворювань дітей"

Шановні батьки! Щоб уберегти ваші родини від таких поширених та небезпечних захворювань, як гострі кишкові інфекції (ГКІ), слід виховувати санітарно – гігієнічні навички у сім’ї та змалку привчати дітей до особистої гігієни.

• Гострі кишкові інфекції – це група гострих інфекційних хвороб, що характеризуються ураженням шлунково – кишкового тракту з порушенням водно – мінерального обміну, загальною інтоксикацією.

• Щоб уникнути ГКІ, після прогулянки, перед приготуванням їжі, у процесі готування та перед їдою слід ретельно мити руки з милом.

• Слід регулярно підстригати нігті собі і дитині. Довгі нігті, а також прикраси на руках знижують ефективність миття рук. Це особливо важливо для профілактики ГКІ у дітей раннього віку, до організму яких збудники інфекцій найчастіше потрапляють саме контактно – побутовим шляхом.

• Якщо ваші дитина гризе нігті, смокче пальці чи слинить їх, варто відучити її від таких шкідливих звичок.

• Для новонароджених та немовлят найнадійнішим способом профілактики ГКІ є грудне вигодовування. Якщо дитину годують штучними сумішами, їх слід готувати безпосередньо перед їдою та у жодному разі не зберігати до наступного годування.

• Не варто вживати продукти сумнівної якості. Купуючи продукти на ринку, слід звертати увагу на умови їх зберігання. Особливо небезпечними є продукти, куплені у місцях стихійної торгівлі.

• Ліпше вживати пастеризовані молочні продукти. Не слід вживати сире молоко та кисле молоко, приготоване у домашніх умовах.

• Для приготування страв та напоїв слід використовувати лише свіжі, неушкоджені та ретельно очищені продукти, чистий посуд тощо. Наприклад, приготований сік слід вжити одразу та не зберігати до наступного годування.

• Особливу увагу слід приділяти безпеці продуктів харчування, адже чимало з них ми вживаємо сирими. Перед вживанням сирих овочів, фруктів і ягід слід ретельно мити їх проточною питною водою, а потім обдати окропом.

• Готуючи їжу, варто пам’ятати, що сирі продукти, зокрема птиця, м'ясо, риба, молоко тощо, часто заражені збудниками ГКІ. Запорукою їх знищення є ретельне кулінарне оброблення – температура продукту під час оброблення має становити 100 °С. Заморожені м'ясо, риба, птиця мають повністю відтанути перед кулінарним обробленням.

• Готові страви бажано вживати одразу після приготування. Страви кімнатної температури, які до того ж зберігаються без дотримання належних умов, є ідеальним середовищем для розмноження мікроорганізмів.

• Якщо ви готуєте із запасом чи у вас залишилась частина страви, слід пам’ятати, що готові страви мають зберігатися або гарячими (при температурі приблизно 60 °С чи вище), або холодними (при температурі приблизно 10 °С чи нижче). Це край важливо, якщо ви плануєте зберігати страву 4 – 5 годин або більше.

• Не варто в водночас зберігати у холодильнику багато теплих страв, оскільки це уповільнює їх охолодження. Якщо всередині готової страви довго зберігається тепло (температура вище 10 °С), мікроорганізми виживають і швидко розмножуються, що може зашкодити вашому здоров’ю та здоров’ю дитини.

• Розігрівати заздалегідь приготовані страви варто при температурі не нижче 100 °С. Це надійний спосіб уберегтися від мікроорганізмів, які могли розмножуватися в їжі у процесі її зберігання (правильне зберігання готових страв пригнічує розмноження хвороботворних мікроорганізмів, але не знищує їх повністю).

• Не слід зберігати готові страви поряд із сирими продуктами, щоб уникнути небезпеки перехресного зараження. Збудники ГКІ, які містяться у сирих продуктах, можуть потрапити на готові страви при безпосередньому контакті. Таке перехресне зараження називають видимим. Також розрізняють приховане перехресне зараження, коли збудники ГКІ потрапляють на готові страви через кухонне приладдя, поверхні тощо.

• Якщо на ваших руках є порізи чи дрібні рани, їх слід забинтувати чи заклеїти бактерицидним пластиром, перш ніж готувати їжу.

• Зберігати продукти харчування слід якомога далі від хатніх тварин, оскільки вони також можуть бути джерелом збудників інфекцій. Для надійнішого захисту зберігайте продукти в ємностях, які щільно закриваються.

• Слід завжди зберігати продукти харчування, дотримуючись умов і термінів придатності, що вказані на упаковці.

• Варто пам’ятати про чистоту на кухні. На поверхнях для приготування їжі не має бути бруду, пилу, плям. Рушники для витирання та миття посуду слід щодня змінювати.

• Для пиття та приготування їжі слід використовувати воду тільки гарантованої якості. Якщо у вас є сумніви щодо її характеристик, ліпше додатково прокип’ятити воду, аби попередити ризик зараження.

Поради батькам "Мама - приклад для дитини"

Бути матір'ю - значить вирушити в подорож, повну випробувань і сюрпризів. Мами відіграють важливу роль у розвитку дитини, іноді свідомо, іноді - ні. Розглянемо докладніше 8 ролей, які відіграє мама у житті дитини.

1. Мама показує дитині перший приклад емоційної прихильності в її житті

У перші місяці життя дитини мама стає сполучною ланкою між нею і навколишнім світом. Вона проявляє стосовно неї прихильність і встановлює з нею емоційний зв'язок. Дитина вперше дізнається, що може відчувати емоції, проявляючи їх стосовно вас.

Ваша взаємодія з дитиною в перші місяці і роки її життя дуже впливає на її стан і розвиток. Від цього залежить соціальна поведінка і прояв емоцій дитини в майбутньому.

Те, як ви піклуєтеся про дитину і реагуєте на її потреби, вчить її розуміти емоційні потреби інших людей і свої власні.

Порада: будьте уважні до потреб дитини, незалежно від того, наскільки важливими вони вам здаються.

Порада. Щоразу, коли ви стикаєтеся з проблемою, яку можете обговорити зі своєю дитиною, розкажіть їй про це і скажіть, як ви збираєтеся з нею впоратися.

2. Мама вчить дитину довіри і безпеки

Дитина вчиться у мами двом дуже важливим навичкам: довіряти і забезпечувати собі емоційну безпеку. Мами повинні вчити своїх дітей довіряти і виправдовувати довіру оточуючих. Якщо дитина зможе вам довіряти, вона буде впевнена в собі і відчує себе в емоційній безпеці.

Будьте поруч, коли ваша дитина потребує вас. Підтримуйте її і заохочуйте ставати краще. Ваша підтримка покаже дитині, що ви любите її, незважаючи ні на що. Так вона відчує себе ще більш захищеною.

Порада: будьте чесними з дитиною і навчайте її завжди говорити правду. Щодня переконуйте її в своїй безумовній любові і підтримці. Робіть все для того, щоб вона відчувала себе в безпеці.

3. Мама вчить дитину проявляти чутливість

Коли ви стаєте мамою, ви часто відчуваєте, що все йде не за планом. У такі моменти легко втратити самоконтроль і здатися, але візьміть себе в руки. Подивіться на ситуацію з точки зору дитини.

Ваша дитина в цей момент вчиться у вас бути чутливою до потреб і думок інших людей.

У вас може бути певний погляд на різні ситуації, а у дитини - інший. Постарайтеся зрозуміти точку зору дитини. Якщо ж ви відчуваєте, що вона не має рації, спокійно поясніть їй, що можна зробити й по-іншому.

Порада: ніколи не дивіться на думку дитини зверхньо. Постарайтеся зрозуміти, чому вона так думає. Поговоріть з нею про це.

4. Мама вчить дитину доброти і любові

Те, як ви поводитеся стосовно дитини, буде впливати на її розвиток протягом усього її дитинства і в дорослому житті.

Завжди проявляйте любов і доброту до своєї дитини, навіть якщо ви напружені або гнівайтесь на неї. Ваша реакція на її потреби покаже їй, як важливо проявляти любов до інших людей.

Те, як ви розмовляєте з нею і навколишніми, навчить її доброзичливого ставлення до інших людей.

Порада: проявляйте любов і доброту в повсякденних взаєминах з дитиною.

5. Мама вчить дитину, що сім'я - це значить бути разом

Дуже скоро дитина дізнається значення і важливість сім'ї. І ви будете відігравати в цьому головну роль. Те, як ви спілкуєтеся з членами сім'ї, навчить дитину близьких взаємин.

Дозволяйте дитині спілкуватися з різними членами сім'ї, залучайте її до сімейних справ: прогулянок, прийомів їжі тощо. Створіть традицію проводити час всією сім'єю.

Порада: заохочуйте дитину проводити більше часу з сім'єю. Влаштовуйте сімейні вечері.

6. Мама вчить дитину оптимізму

Так, життя іноді буває важким. Але те, як ви справляєтеся зі своїми проблемами, може навчити дитину важливості позитивного ставлення до життя.

Ваше ставлення до проблем - маленьких і великих - покаже дитині, що позитивний настрій допомагає подолати багато труднощів.

Будьте оптимістичні і вчіть дитину завжди думати позитивно. Заохочуйте дитину вчитися на своїх помилках і ніколи не здаватися.

Порада. Щоразу, коли ви стикаєтеся з проблемою, яку можете обговорити зі своєю дитиною, розкажіть їй про це і скажіть, як ви збираєтеся з нею впоратися.

7. Мама вчить дитину працьовитості

Ніхто не навчить дитину працьовитості так, як ви. Зусилля, які ви докладаєте для розвитку і освіти вашої дитини - це найкращий приклад працьовитості.

Дитина може розуміти, що старанна робота - це те, від чого в кінці дня ви завжди відчуваєте втому. Але нагадайте їй про задоволення, яке вам дає робота, і про те, що вона дозволяє забезпечити благополуччя дитини.

Порада: заохочуйте дитину виконувати разом з вами дрібну домашню роботу.

8. Мама вчить дитину важливості дисципліни

У ранні роки дитина відчуває себе максимально комфортно, слідуючи розпорядку дня в повсякденному житті. Покажіть дитині, що ви можете ефективно керувати часом і краще справлятися зі справами, дотримуючись розпорядку дня.

Навчіть дитину важливості дисципліни і переконайтеся, що ви й самі її дотримуєтеся.

Порада: виробіть розпорядок дня разом з дитиною. Покажіть дитині, що це допоможе їй робити більше справ за менший час.

Мами відіграють важливу роль у соціальному й емоційному розвитку дитини. Переконайтеся, що ви самі виконуєте все те, чому її вчите. Станьте для неї хорошим прикладом.